<span>я дуже люблю читати. Мені подобається переживати пригоду кожного героя. Завжди цікаво порівнювати свої твори до авторів. Перша книга, що я прочитала була збірник казок світу. Де звірі можуть розмовляти як люди. А ще можна побачити лісовика або наткнутися на хатинку Баби-Яги. І до тепер я люблю казки щось таке чарівне щось таке не звичайне. Моя любима казка " Аліса в країні чудес".</span>
<span>з самого народження, ми знаходимося в оточенні суспільства, тому на мою думку, в школі необхідні уроки етики. </span>
<span>вони допомагають учням дізнатися достовірну і виважену інформацію про закони поведінки у суспільстві. також уроки етики навчають дітей бути добрими, толерантними, вічливими, слухняними, щирими і дружніми. я не підтримую тих людей, що намагаються прибрати зі шкільної програми уроки етики. це завсім не розумний крок, тому що суспільство стане на хитку дорогу деградування. а це в наш час гірше різних криз і катаклізмів. саме уроки етики є корисним джерелом моральних принципів і застерігають школярів від багатьох можливих помилок. вони допомагають дізнатися про те, що не змогли донести до своєї дитини батьки .</span>
Вирвати з душі-забути щось. Збитись зі шляху-піти не тою дорогою (тобто зробити щось не так як треба). Увійти в гру-почати робити якусього справу. Вильоти на шию-правити кимось. Впасти на коліна-здатися.
Купіть букет, жіночко”,- звернулась до мене продавщиця у підземному переході. – Дивіться, які гарні чорнобривці. То ж - мамині квіти!” Я зупинилась: “Як гарно ви сказали: «мамині квіти», хіба ж можна втриматись і не купити. “ Біля метро мене зустрічає донька: “О, бабусині улюблені чорнобривці! В неї завжди влітку стояв букет на столі. ” Я засміялась: “От і квітникарка так сказала – мамині квіти. І мами моєї, і моєї бабусі, а тепер і мої улюблені квіти. ” Заходимо до під”їзду. Сусідка, притримуючи нам ліфт, захоплено вигукує: “Які у вас гарні чорнобривці! Це моєї мами улюблені квіти!” Ми з донькою в один голос: «От і квітникарка так сказала: мамині квіти». Поставила букет на кухонний стіл і виглянула в вікно. А попід балконами – чорнобривці, чорнобривці . Ніжні, пахучі і нев’янучі, як наші мами. Отак з’явився цей натюрморт. Дарую його всім мамам.
Коломи́йки — традиційний жанр української фок-музики і хореографії— дворядкова народна пісня (співанка), кожен рядок якої має 14 складів з обов’язковою цезурою (паузою) після восьмого складу. Коломийками також називають коротенькі пісеньки, що можуть виступати як приспівки до танцю. Часто вони об'єднуються у в'язанки, які не мають, проте, сталого змісту, а залежать від уподобання співака та обставин виконання.Активний процес творення і функціонування коломийок свідчить про життєвість цього жанру.Специфіку коломийки свого часу визначив відомий фольклорист Ф. Колесса:«Коломийка — це початково танцювальна пісня, яку й досі співають до танцю, стала улюбленою формою ліричної пісні на західноукраїнській території, особливо на Покутті, де поступово витіснила з ужитку інші пісенні форми. Вона має танцювальний характер і вільне сполучення строф спільного або спорідненого змісту, іноді на підставі тільки ближчої або дальшої асоціації думок і поетичних образів" »Проте на думку В. Гошовського, коломийка — це пісенний тип, значно старший за сам жанр: своїм корінням він сягає ХVІІ століття. Спираючись на відкриття Ф. Колесси, В. Гошовський досліджував пісні коломийкового типу, які були поширені не тільки в Західній, але і в Східній Україні.
