Вчинок моєї подруги яким я пишаюся твір - роздум у художньому стилі
Дзвоник - це трвяниста рослина з великими блакитними квітами.Цвітуть дзвоники в червні і липні. Розкішним травянистим килимом усміхається земля. Синіють у ньому ніжні келишки лісорих дзвіночків у кожній квіточці маленький молоточок. Пвіяв легенький літній вітерець. Торкнувся молоточок до пелюстки, і полинув ніжний дзвін.
Я вважаю, що доброю людиною треба бути бо, правила бумерангу ніхто не відмінял. Що ти робиш людям, те й вони роблять для тебе! Я улявляю, що коли ти робиш добро, то в світі з"являється одна усміхнена людина, яка будь яким чином захоче нам відплатити!
Тому я завжди дотримуюсь правило бумеранга! Бо воно може нам дуже допомогти в житті і змінити його!
<span>Два брати у слові ніколи не можуть зустрітися - </span> це береги.
<span>Натхнення безвісти пропало.</span><span> Опівночі схилюся при вікні...</span><span> Круг вікон сад спинається навшпиньки</span>