Зайди в інтернет і там про це все написано!!
все що Ти забажаєш
Дві білочки
Українська народна казка Поділля
<span>Жили собі дві білочки у густому лісі у
дуплах. Однаково гарні, пухнасті, ловкі, риженькі. Тільки не однакової
вроди. Одна з них цілий день трудилася: збирала горішки, гриби, жолуді і
все складала у своїй хатинці. А друга була зовсім лінива. Цілими днями
гралася стрибала з гілки на гілку. А схоче поїсти — не журиться, бо
літом усюди їжі повно. То горіх, то жолудь, то корінці якісь. Погризе
того, іншого та знову скаче весела.</span>
Тим часом перша білочка наносила собі в дупло повно всілякої їжі.
Вже заздалегідь застелила свою хатинку мохом і сухим листям, щоб взимку
було тепло. Та й дверці приробила до свого дому.
Так пройшло літо, у одної білочки у праці, а у другої у іграшках.
Минула вже й дощова осінь, прийшла холодна зима. У лісі стало сумно і
пусто: ні листка, ні грибів, ні горішків, тільки голі дерева і сніг.
Сидить собі у теплому дуплі роботяща білка і гадки про біду не має. І
м’яко їй, і тепло, і їсти є що.
Не так жилося її лінивій сестрі. У її дуплі ні вікон ні дверей. І
навіть жодного горішка нема. Сидить бідна, голодна, замерзла, у клубочок
скотилася. Тут вона пригадала про свою сестру, та й думає собі: «Піду я
до неї, хай допоможе чим-небудь, у неї гори припасів. А літом їй
поверну».
Іде вона до сусідки і несміливо стукає у двері. Та глянула на нещасну напівмертву сусідку і все зрозуміла.
— Прошу сідай, саме на обід прийшла. Зігрійся трохи у моху, а я
принесу горішків, жолудів. А як хочеш, живи разом зі мною, мені так
сумно самій.
— Але я ж не заслужила на таку доброту.
— Нічого, тепер ти також будеш дбати так, як я, бо пізнала, що без праці нема добра. От будемо разом працювати і жити.
<span>І відтоді жили дві білочки разом. А найближчого літа лінива стала роботящою і принесла великі припаси харчів до спільної хати.</span>
План
1. Що таке щастя?
2. Турботлива родина Павлуся.
3. Самостійне господарювання парубка.
4. Скарб — узагальнений образ щастя.
Символічне значення скарбу. Що таке щастя? У кожної людини своє розуміння цього поняття. Скільки людей — стільки й думок. І кожна родина мріє про щастя та долю для своїх дітей. В одній турботливій і заможній родині з оповідання Олекси Стороженка «Скарб» зростав хлопчик Павлусь. Батьки дуже любили та пестили свого синочка, особливо мати. Узимку й восени вона не випускала його з хати, щоб не замерз, навесні і влітку — щоб сонце не напекло голову. Уже й підріс Павлусь, став парубком, а в руках не тримав не тільки коси, а й лопати чи віника. Батько бачив, що син нічого не вміє робити, і журився: «Що з ним станеться, як ми помремо?» Мати ж говорила: «Як Бог милосердний пошле йому щастя, то без нас житиме ще лучче, як теперечки!»
На мою думку, скарб — узагальнений образ щастя. І хоча люди заздрили Пав-лусеві, вважали, що щастя приклеїлося до нього, жити так, як він, не хотіли. Щасливим, як на мене, не був і Павлусь. Автор робить висновок, нас навчає, що щаслива тільки та людина, яка не буде заздрити іншому, буде жити і дякувати Господу за те, що він послав.
Щасливий «той, що другого нагодує і заспокоїть, бо у такого і душа буде не голодна».
Коралі, стрічка, Вишнопіль, Половинчик (Село Софії), Іларок, Повнолуння, Прокляття, Кулаківські
Негоро потомучто он бил работорговцем і хотел продать Мисс Уелдон і Джека которие билі на корабле в рабство