Витвором комунікативної діяльності, реальною одиницею спілкування є текст, бо тільки в тексті зміст може бути виражений із бажаною для мовця повнотою. Рівень тексту вважається найвищим ярусом мовної системи.
<span>Висловлюючи свої думки і почуття, про щось повідомляючи або запитуючи, переконуючи в чомусь адресата чи спонукаючи його до певних дій, мовець прагне висловитись із якнайбільшою повнотою і переконливістю. Для цього не завжди достатньо речення, доводиться використовувати тематично об'єднану групу речень, які сумарно висвітлюють задуманий зміст. Така група речень називається </span><span>текстом </span><span>— від лат. textum, що означає зв'язок, з'єднання, переплетення. </span>
<span>Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того, аби певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, потрібне дотримання певних умов, наявність певних ознак. </span>
<span>Першою з необхідних ознак тексту є тема, що охоплює всі його частини. Оскільки висловлювання створюється з певною комунікативною метою, то в ньому повинна бути й </span><span>основна думка. </span>
<span>Другою з основних вимог є </span>змістовий зв'язок<span> між реченнями, а також їхня послідовність у викладі змісту. </span>
<span>Неодмінною умовою тексту є і </span>завершеність<span>: кінцевий його компонент мусить сигналізувати про те, що тема вичерпана. </span>
<span>Якщо висловлювання позбавлене тематичної цілісності (наприклад, містить зайву для висвітлення теми інформацію), не відзначається повнотою висвітлення змісту, не спаяне єдиним авторським задумом, не є послідовним і завершеним, його не можна вважати текстом. </span>
<span>До розгорнутих зв'язних висловлювань є ще одна вимога — </span>структурна організація. У межах загальної теми можуть бути виділені її складові частини —підтеми<span> або </span>мікротеми<span>, для висвітлення кожної з яких також необхідна певна кількість речень. Таку тематичну групу речень називають </span>складним синтаксичним цілим<span> або </span>надфразовою єдністю. Часто серед речень, що входять до складного синтаксичного цілого, є таке, що виражає основний зміст уривка, а інші виконують допоміжну роль — доповнюють чи коментують сказане.
<span>Складне синтаксичне ціле здебільшого виділяється як окремий абзац. </span>
<span>У цілому структура розгорнутого тексту має такий вигляд: </span>
<span>• заголовок, зумовлений темою і основною думкою; </span>
<span>• вступна частина — зачин; </span>
<span>• послідовно викладений зміст — підтеми і мікротеми; </span>
<span>• завершальна частина — кінцівка. </span>
<span>У тексті можуть переплітатися різні комунікативні функції (напр., функції повідомлення і впливу у художньому творі), але одна з них завжди є домінуючою і визначає стиль висловлювання. Тому ознакою добре побудованого тексту є також стильова цілісність. </span>
<span>Висловлюючи свої думки і почуття, про щось повідомляючи або запитуючи, переконуючи в чомусь адресата чи спонукаючи його до певних дій, мовець прагне висловитись із якнайбільшою повнотою і переконливістю. Для цього не завжди достатньо речення, доводиться використовувати тематично об'єднану групу речень, які сумарно висвітлюють задуманий зміст. Така група речень називається </span><span>текстом </span><span>— від лат. textum, що означає зв'язок, з'єднання, переплетення. </span>
<span>Текст складається з більшої чи меншої кількості речень, але не завжди сукупність речень є текстом. Для того, аби певна група речень сприймалася як зв'язне висловлювання, текст, потрібне дотримання певних умов, наявність певних ознак. </span>
<span>Першою з необхідних ознак тексту є тема, що охоплює всі його частини. Оскільки висловлювання створюється з певною комунікативною метою, то в ньому повинна бути й </span><span>основна думка. </span>
<span>Другою з основних вимог є </span>змістовий зв'язок<span> між реченнями, а також їхня послідовність у викладі змісту. </span>
<span>Неодмінною умовою тексту є і </span>завершеність<span>: кінцевий його компонент мусить сигналізувати про те, що тема вичерпана. </span>
<span>Якщо висловлювання позбавлене тематичної цілісності (наприклад, містить зайву для висвітлення теми інформацію), не відзначається повнотою висвітлення змісту, не спаяне єдиним авторським задумом, не є послідовним і завершеним, його не можна вважати текстом. </span>
<span>До розгорнутих зв'язних висловлювань є ще одна вимога — </span>структурна організація. У межах загальної теми можуть бути виділені її складові частини —підтеми<span> або </span>мікротеми<span>, для висвітлення кожної з яких також необхідна певна кількість речень. Таку тематичну групу речень називають </span>складним синтаксичним цілим<span> або </span>надфразовою єдністю. Часто серед речень, що входять до складного синтаксичного цілого, є таке, що виражає основний зміст уривка, а інші виконують допоміжну роль — доповнюють чи коментують сказане.
<span>Складне синтаксичне ціле здебільшого виділяється як окремий абзац. </span>
<span>У цілому структура розгорнутого тексту має такий вигляд: </span>
<span>• заголовок, зумовлений темою і основною думкою; </span>
<span>• вступна частина — зачин; </span>
<span>• послідовно викладений зміст — підтеми і мікротеми; </span>
<span>• завершальна частина — кінцівка. </span>
<span>У тексті можуть переплітатися різні комунікативні функції (напр., функції повідомлення і впливу у художньому творі), але одна з них завжди є домінуючою і визначає стиль висловлювання. Тому ознакою добре побудованого тексту є також стильова цілісність. </span>
0
0