<span>Серед двору столи понаставлені, понакривані, бочки меду повикочувані. Пий душе, їж душе чого забажаєш! А людей, здається, півцарства прийшло: і старі, і малі, і пани багаті, і старці убогі. Як на ярмарку. Дурень прилетів із товариством на тім кораблі, спустився в царя перед вікнами, повиходили вони з корабля й пішли обідати.
Цар побачив у вікні золотого корабля і лакеєві каже:
"Піди спитай, хто там золотим кораблем прилетів!".
Лакей пішов, подивився, приходить до царя:
"Якась, - каже,- мужва обідрана!"</span>
Хоробрий – сміливий, відважний
Говорити – мовити, балакати, розмовляти
Сміятися – <span>реготати, реготатися, </span><span>хихотати, хихотіти
Хоробрий Петрик захищаючи однокласницю повів себе як справжній чоловік - був сміливим і відважним.</span>
Наказаний спосіб дієслова утворюється з час точками хай нехай
Вчення (с. р.) - невчення (с. р.), світ (ч. р.) - тьма (ж. р.), правда (ж. р.) - кривда (ж. р.)
Про походження і значення тризуба, як символу державної влади, стилізованого та спрощеного символу птаха, церковної чи військової емблеми українців існують різні теорії, але жодна не дає задовільного пояснення. Правдоподібно він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною українського народу. З княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя Володимира Великого, який, мабуть, успадкував цей родинно-державний знак від своїх предків.<span>Існує думка що за допомогою тризуба слов'яни символічно зображали слов'янського бога Перуна, який, ймовірно був покровителем у тому числi й скіфів, котрі за Геродотом називали себе «соколотами» — тими, що поклоняються соколу.</span>