Моя мова- гарна ,співуча, мелодійна.Вона в моєму житті грає дуже велику роль.Цією мовою говорять мої рідні та близькі.Українською співала мені колискові моя мама та розповідала казки моя бабуся.Через рідну мову я пізнаю історію рідного краю та пізнаю красу української поезії.
Мова-надбання багатьох поколінь і передалось до мене від моїх батьків.Тому моє завдання полягає в тому,щоб шанувати та плекати рідне слово,та зробити все,щоб ще більше людей пізнало велич української мови.
Будь ласка, неблизька путь, дорога салямі, набридлива цеце, смачна івасі, породистий собака, широкий Дніпро, дороге кашне, нова АТС, сильний нежить, білий тюль.
Мати хист, коханна мати,пара чобіт, Коля чудова пара
Відповідь:
--Привiт Оксано!
-Привіт Анна!
-Оксано а чого ти вирішила спілкуватися українською мовою а не російською?
-Тому що я українка!
-А в тебе вся сім'я на українській мові розмовляє?
-Так
-Аа зрозуміла
-А в тебе вся сім'я на укр. мові розмовляє?
-Так
-І як вам?
-Це рішення ми приняли усі разом!
-А я дуже горжусь вами!
-Дякую Оксано
-А в мене не розмовляють дідусь і бабуся)
- А мої дідусь і бабуся розмовляють
-Може колись мої дідусь та бабуся почнуть розмовляти на укр мова
-Добре мені вже треба йти !Дозустрічі
-Дозустрічі
<span>Найбільш досвідчені контактери з НЛО в Україні живуть у селищі Яблунівка Макарівського району Київської області. НЛО завітало до них ще у 1989 році. "НЛО приземлялося на полі за моїм городом, — згадує місцевий житель Микола Сліпченко. - Я побачив вогненну кулю, і перша думка обпекла. Подумав, горить будинок. Придивився, і на душі відлягло. Зрозумів, що на колгоспному буряку приземлився якийсь яскравий об’єкт. Покликав дружину, дітей, сусідів. Деякі односельчани крутили пальцем біля скроні, мовляв, «смикнув» склянку — от і ввижається. А ті, хто прибіг, змогли побачити НЛО з відстані 300-400 метрів. Це була золотава, але не сліпуча, а приємна для очей величезна куля діаметром 5-6 м. Всередині неї явно проглядався трикутник. Таким його побачили всі дорослі. А всім дітям чомусь було видно трикутник з кулею всередині"
Або цей - </span><span> Вони постукали у вікно пізно ввечері. Маленькі, з металевими вусами і антенами на голові вони спочатку довго дивилися на мене маленькими червоними оченятами, а потім тихо спитали: "Чого хоче ясновельможна пані?".</span><span>"Нічого", вимовила я - "лише твір про НЛО написати з неологізмами і застарілими словами". "НЛО не буває" - бадьоро відповів один з дивних чоловічків. "Це уфологічний ексцес неповної середньої освіти". " Саме так. А ще це псевдономінативна модель пурістичного і евфемістичного характеру." "А що це таке?" - перепитала я. "А ми не знаємо" - гуртом відповіли антеноносні істоти і полетіли у височинь. І от я сиджу і гадаю: чи вони правду казали чи ні. Мабуть правду - всі знають що НЛО схоже на тарілку, а вони прилетіли у великій філіжанці кави.</span>