-привіт!
-привіт!
-що ти тут робиш?
-та ост мени у школі задали прочитати один із творів Лесі Українки,не можу знайти.А ти що тут робиш?
-я теж прийшла купити книжку,“Кайдашева сім'я “ задали на среду.А давай я тобі допоможу ?
-Ооо...дякую,це дуже нарна ідея!
-давай пійдемо кудись погуляти після крамниці?
-я тільки за!
-ну тоді до зустрічі!
-бувай (до зустрічі,авірідерчі сцука))))))
Те, яку велику роль відіграє слово у житті, люди зрозуміли давно. Це знайшло своє відображення у фольклорі, українських прислів’ях і приказках. Дуже влучними висловами наш народ вміє охарактеризувати цілу гаму почуттів, що виникають у різних життєвих ситуаціях, від спілкування з тією чи іншою особою. Народне прислів’я каже: «слова ласкаві, та думки лукаві». Навіть не потрібно надто напружувати уяву, щоб зрозуміти, що йдеться про хитру, улесливу людину, котра в очі говорить щось гарне, а справи робить погані. А про того, хто швидко орієнтується в обстановці, вміє дати чітку відповідь, сказано так: «слова не позичає» або «за словом до кишені не лізе».
Зима є моєю улюбленою порою року. Вона чарує своєю білосніжністю і загадковісті. Я люблю ходити по вулицях і дивитись на вбрані в білу одежину дерева, будівлі в білих шапках, закуту кригою річку. На мій жаль, пташок залишається на зимівлю мало, але вони яскравими плямами прикрашають гілки дерев і узбіччя доріг, шукаючи поживи і перегукуючись між собою.
Особливо мені до вподоби морозні сонячні ранки, коли все мерехтить і вблискує, мороз вимальовує на шибках вікон дивні візерунки, а сніг все порошить сріблом і огорта місто чарівною ковдрою. А ввечері я люблю тихо сидіти біля вікна і прислухатися до метелиці, що так і кружля у світлі ліхтарів зимові метелики-сніжинки.
Ще я люблю цю пору року, тому що взимку святкується день Святого Миколая, Новий рік і Різдво Христове. Це свята, що мають веселу атмоссферу, сповнену надій і бажань на наступний рік<span>Ⓐ</span>.
Гори, укриті снігом, тихо спали вдалечині.
(зворот-укриті снігом)