Діалог розмови з мамою про її робочий день можна скласти так:
-Добрий вечір, мамо. Як сьогодні пройшов твій робочий день?
-Добрий вечір, доню. Я була дуже завантажена, адже мені необхідно було здати два звіти сьогодні.
-Тобто ти дуже втомилась?
-Нажаль, так. Було дуже багато роботі. А як твій день?
-У мене в школі все пречудово. Давай я допоможу тобі приготувати вечерю і розвантажу тобі вечір для відпочинку?
-Мені буде дуже приємно. Дякую за допомогу, сонечко!
Твір на тему "Книга здатна змінити життя людини"
Я думаю, що кожна людина за своэ життя прочитала хоч кілька книг. А навіщо, з якою метою ми їх читаємо? Для того, щоб просто зайняти вільний час, розважитися, помріяти? Чи для того, щоб дізнатися щось нове, навчитися чогось, розвинути свої здібності? Звичайно, і для тог, і для іншого. То, якщо книга здатна чогось навчити, можливо, вона може і чиєсь життя змінти?
Я вважаю, що може. Наприклад, математики, фізики, хіміки та й інші наукувці відкривають нові закони, спираючись на попередні. Не знаючи минулого, ми не здатні творити майбутнє. А досвід попередніх поколінь і міститься у книгах - неоціненних скарбах кожного нвроду. Звичайно, ми можемо передати свої знання при усному мовленні. Але, чи будемо ми певні, що ця інформація пеердаватиметься і наступним поколінням? Ні, вона може змінитися , втративши сенс, початковий зміст, або й просто забутися. А коли наші думки відображені на папері, то набагато більше шансів донести це нащадкам, а тим більше, якщо це - книга, видана в багатьох екземплярах.
Гадаю, в сиву давнину книги почали створювати саме для того, щоб змінити життя людей, що прочитають їх, на краще. Візьмемо Біблію за приклад. На мою думку, кожен, хто прочитав хоч декілька сторінок із Книги Буття, чогось навчився, взяв якийсь урок для себе, щось змінив у собі, а отже, і в своєму житті. Відомі випадки, коли злочинці, прочитавши Біблію, кидали свої чорні справи і обирали вірний шлях.
Напевно, багато хто чув про книгу Аллена Карра "Легкий спосіб покинути палити". Думаю, численна кількість курців прочитала її. Довелося з нею ознайомитися і моєму дядечкові. І не беззрезультатно: після багатьох років куріння і кількох невдалих спроб покинути , цому все-таки вдалося позбутися цієї згубної звички. Але я переконана, що далеко не кожен після читання зміг розпрощатися з улюбленою сигаретою. Чому? Тому що книгу брав не з великим бажанням припинити псувати своє здоров'я, а просто так, для цікавості: "А раптом вийде?"
Отже, книга здатна змінити життя. Головне: хотіти цього!
<span><em>У ляльковому театрі було багато дітей. Поряд зі мною сиділа невисока симпатична дівчинка. Більшість малюків були в театрі з батьками, а дівчинка прийшла сама і з цікавістю оглядалась довкола. Вже тоді я помітила в очах дівчинки сміливість і самостійність. Вона мені відразу сподобалась і ми познайомились.
Так я зустріла свою найкращу подругу Оксану. Зараз ми — нерозлийвода.
Моя подруга дуже гарна. Довге смолисте волосся чудово підкреслює контур обличчя і гармонійно поєднується з карими добрими очима, завжди привітними і спокійними.
Погляд в Оксани уважний і веселий. її очі завжди випромінюють радість. Носик — довгий, тонкий і трохи кирпатий. Він кумедно морщиться, коли дівчинка сердиться. Ротик — невеликий, стиснутий. Губи у подруги кольору стиглих вишень, такі ж пухкі і соковиті.
Оксана невисокого росту, проте струнка, мов молода берізка.
З нею любить спілкуватися весь наш клас. Вона старанна і наполеглива. Дуже добре вчиться. Завжди усіх підбадьорює. Коли вона щебече своїм дзвінким голосочком, навколо щезає будь-який смуток.
В Оксани — музична душа. Коли вона грає на фортепіано, її довгі тендітні руки просто, як крила птаха, підтримують політ музики.
Можу з упевненістю сказати, що мені надзвичайно пощастило: я маю справжню подругу. Так хочеться товаришувати з нею все життя.</em></span>
- Ромцю, синку, а ти часом не хочеш погуляти на свіжому повітрі?
- Та ні, мамо, мені вдома добре…
- Ти знову сидиш за комп’ютером?
- Так, я проходжу новий рівень гри!
- Ромцю, так не можна. Ти вже три години сидиш та кліпаєш очима перед монітором. До того ж сутулишся! Ану, швидко випрями спину, розверни плечі!
- Ага, добре, мамо!
- Значить так, сину. Через десять хвилин ти завершуєш гру та йдеш гуляти надвір. Там зараз усі твої друзі, тільки тебе не вистачає.
- Ну, мамо, я не хочу… Що я там буду робити?
<span>- Візьми з собою великого м’яча або ракетки та маленькій м’ячик для волейболу. </span>
- Мамо, вибач, але чому ти мене весь час виганяєш на прогулянку? Я ніяк нікому не заважаю, коли граю в комп’ютерні ігри!
- Зрозумій, сину, не можна увесь вільний час сидіти нерухомо перед екраном! Це зле для очей, для спини. Зрештою, для здоров’я! До речі, до тебе десять хвилин тому приходили хлопці, кликали йти на вулицю!
- А чому я не чув, як вони приходили?
<span>- Ромцю, ти ж нічого не чуєш у навушниках, окрім своєї гри. Особливо, коли в тебе там гармати стріляють та танки їздять. </span>
- Мамо, а котрі хлопці до мене заходили?
- Костя та Сашко. Вони казали, що будуть запускати повітряного змія.
- Ой-ой, я спізнюся! Я біжу! Бувай, мамо!
<span>- Добре, сину! Чекаю на тебе!</span>
