Твір на тему "Книга здатна змінити життя людини"
Я думаю, що кожна людина за своэ життя прочитала хоч кілька книг. А навіщо, з якою метою ми їх читаємо? Для того, щоб просто зайняти вільний час, розважитися, помріяти? Чи для того, щоб дізнатися щось нове, навчитися чогось, розвинути свої здібності? Звичайно, і для тог, і для іншого. То, якщо книга здатна чогось навчити, можливо, вона може і чиєсь життя змінти?
Я вважаю, що може. Наприклад, математики, фізики, хіміки та й інші наукувці відкривають нові закони, спираючись на попередні. Не знаючи минулого, ми не здатні творити майбутнє. А досвід попередніх поколінь і міститься у книгах - неоціненних скарбах кожного нвроду. Звичайно, ми можемо передати свої знання при усному мовленні. Але, чи будемо ми певні, що ця інформація пеердаватиметься і наступним поколінням? Ні, вона може змінитися , втративши сенс, початковий зміст, або й просто забутися. А коли наші думки відображені на папері, то набагато більше шансів донести це нащадкам, а тим більше, якщо це - книга, видана в багатьох екземплярах.
Гадаю, в сиву давнину книги почали створювати саме для того, щоб змінити життя людей, що прочитають їх, на краще. Візьмемо Біблію за приклад. На мою думку, кожен, хто прочитав хоч декілька сторінок із Книги Буття, чогось навчився, взяв якийсь урок для себе, щось змінив у собі, а отже, і в своєму житті. Відомі випадки, коли злочинці, прочитавши Біблію, кидали свої чорні справи і обирали вірний шлях.
Напевно, багато хто чув про книгу Аллена Карра "Легкий спосіб покинути палити". Думаю, численна кількість курців прочитала її. Довелося з нею ознайомитися і моєму дядечкові. І не беззрезультатно: після багатьох років куріння і кількох невдалих спроб покинути , цому все-таки вдалося позбутися цієї згубної звички. Але я переконана, що далеко не кожен після читання зміг розпрощатися з улюбленою сигаретою. Чому? Тому що книгу брав не з великим бажанням припинити псувати своє здоров'я, а просто так, для цікавості: "А раптом вийде?"
Отже, книга здатна змінити життя. Головне: хотіти цього!
Повість “Гуси лебеді летять” є прикладом поетичної розповіді письменника Михайла Стельмаха про своє дитинство. Саме гуси на початку і наприкінці твору символізують плин книги життя, де найяскравішою сторінкою для кожного є його дитинство.
Бачимо, що Михайлик був жвавий і веселий хлопець, схильний як до глибоких роздумів, так і до смішних витівок. Злиденне життя зробило його співчутливим до бідних. Тут мимоволі згадується гарбузове насіння, яке передавали дитячі рученята голодним подорожнім. Хлопець вирізнявся серед інших допитливістю. Дідусь часто розмовляв з малим, а онук любив слухати казки, які зачаровували своєю казковістю і торжеством добра. Розповідав про велич природи, про необхідність дбайливого ставлення до неї. Тому Михайлик зростав спостережливим, захоплювався красою рідного краю, мріяв побільше дізнатися про рослини і тварини. Розумів, що в цьому йому звичайно допоможуть також книжки. Мова хлопця була наповнена дотепними висловами, фразеологічними зворотами , які є перлинами народної мудрості.
Не дивлячись на те, що Михайло Стельмах походив з небагатої сім’ї, але дитинство його, оточене любов’ю та турботою, можна назвати щасливим.
Я очень люблю гулять по парку в любое время года. Но больше всего мне нравиться осень. Идешь по аллее, как по разноцветному ковру, а на тебя падают с деревьев желтые осенние листья. На молодой рябине множество воробьев спорят за вкусные ягоды, а по старой сосне весело скачет белка кидаясь в меня шишками. Листьев под ногами становиться все больше с каждым днем.Идешь и утопаешь в них. А иногда загребешь руками полную охапку разноцветных листочков, подбросишь к верху, расправишь руки в стороны и кружишься, закрыв глаза, будьто под музыку вальса. Осенью в парке - словно в цветной доброй сказке с хорошим концом.
