Ответ:
у нас з одноклассниками хороши взаемини
Объяснение:
сорри нет укр клавиатуры
У церкві перед Службою Божою,завжди чути дзвін.
Іван Якович Франко – один з найбільш визначних діячів української літератури. Більше того, велика кількість талантів дозволило йому займатися не тільки письменницькими справами, але і наукою, і громадською діяльністю. Завдяки всьому цьому його творчість була пронизана детальними і цікавими описами його особистого життя, а також суспільно-політичними темами і мотивами. Це робило його творами неймовірно цінними і цікавими читачеві.
Насамперед, хотілося б згадати поетичну складову творчості Івана Франка, оскільки саме завдяки ній він заслужив неформальний статус кращого українського поета після Тараса Шевченка. З суспільно-політичної точки зору найбільш цінною збіркою Івана Франка була збірка під назвою «З вершин і низин». Вона настільки надихала і вселяла впевненість у необхідності соціальних перетворень тодішнього суспільства, що викликала тривогу з боку офіційних властей Російської Імперії і тому була заборонена на її території. У якості найкращого зразка української інтимної лірики літературними критиками розглядається збірка поетичних творів від автора під назвою «Зів’яле листя». У ній Іван Франко описує свої особисті переживання з глибиною і почуттям, можна познайомитися з багатим внутрішнім світом автора і його думками щодо вічних людських почуттів. Не обійшла стороною поезія Івана Франка й філософські питання буття. Зокрема, в збірці «Мій Ізмарагд » автор досліджує питання змісту і сенсу людського життя, а також різні ідеали його сучасників. Говорячи про окремі поетичні твори, обов’язково необхідно згадати поему «Мойсей», яка вважається найбільш помітною і цінною у автора.
Достатньо обширною є і прозаїчна колекція творів Івана Франка. Крім декількох збірок оповідань, Іван Франко пише і повноцінні романи. Найбільш чудовими з них вважаються романи «Борислав сміється» і «Boa constrictor». У першому з них мене просто вразило детальне зображення боротьби робітничого класу і пробудження його класової свідомості. Історичні жанр теж вдався Івану Франко просто на відмінно, кращим зразком його є історична повість «Захар Беркут».
Незважаючи на те, що мене найбільше вразила література Івана Франка, не варто забувати, що він був талановитий не тільки в ній. Іван Франко також був перекладачем і навіть економістом. Його широкі інтереси, безумовно, вплинули на літературну творчість і зробили її настільки вражаючою.
«Айвенго» - це історичний роман. Але вивчати по ньому історію,
мабуть, не слід. Цей роман є відтворенням пам'яті про події, а не самих
подій. А спогади завжди якоюсь мірою викривлені. І з цим нічого не
вдієш.
Через те навіть справжні історичні
особи не такі, як були. Король Річард або його брат, наприклад.
Перекривлені авторською волею і легендарні герої Робін Гуд та його
весела компанія. А про тих, хто створений авторською уявою, нема що й
казати.
Цікаво спостерігати за розмаїттям
подій, які щедро подав автор у романі. Тут усього багато. Ось приходить в
батьківський дім ніким не впізнаний син. Його впізнають тільки раби —
як колись Одіссея. Повертається без почту і пишноти законний король,
владу якого визнають тільки веселі розбійники Робін Гуда. Домагається
кохання прекрасної єврейки лицар Храму. Інший лицар захоплює у полон
свого пораненого супротивника та осіб, які його супроводжували.
Ось
на такі події багата книга. Все це, напевно, навмисно перебільшено, але
так треба для того, щоб читач змії пристати на той чи інший бік. І ми,
знаючи достеменно, що все це фантазія автора, обираємо свою позицію у
інтригах, які розпочинають принц Джон та його прибічники.
Письменник чітко дає нам зрозуміти, хто йому любий, а хто осоружний.
Річард
Левине Серце — справжній герой і король усіх англійців. Навіть тих, хто
тихесенько ласує дичиною у заповідних лісах. Усе найкраще,втілено в
ньому. А протистоїть йому рідний брат, який не любить свого народу та
боїться його. Джон постає як іноземець, якому потрібні лише здобич і
влада.
Хрестоносець Айвенго, який все зробив
для визволення Святого Гроба і захисту свого сюзерена, протистоїть
храмовнику, для якого нема нічого святого, крім його власних бажань та
багатства.
Можна продовжити це співставлення,
але, мабуть, досить. Краще сказати, що ці люди за будь-яких умов не
зможуть домовитися. Як вода і вогонь.
Саме
тому їхня війна буде жорстокою. Перший час перевагу матимуть темні сили.
Так завжди буває. Вони перші завдають удару у вигідний для них час.
Жодні моральні правила їм не заважають. Але зло завжди обертається проти
того, хто його скоїв.
Так сталося і в романі Вальтера Скотта.
<span>Як
завжди у пригодницьких романах, порок має бути покараний ще за життя
добрих героїв. Тоді читач сам, можливо, повстане проти чла, із яким
кожний із нас зіштовхується у житті. Проте це вже інша пригода й інша
історія.</span>