1.П'ята була Домаха Карлючкiвна. Як ще змолоду дiвувала, так така була хороша, що й розказати не можна. Зростом собi невеличка: хоч у яку хату ввiйде, то головою стелi достане; суха та цибата; на головi волосся, як на кужелi вовна, а коли роззявить рот, так i лопата улiзе; нiсочок, як у рябця; а як дивиться з Конотопа очицями, так одним у Київ, а другим у Бiлагород, та й тi мов сметаною залiпленi; а личком бiленька, як чумацька сорочка, та ще к тому мов граблями уся твар її подряпана.
2.Зараз схопивсь, випозiхався, вичухався, помоливсь богу, нюхнув разiв тричi крiпкої роменської кабаки, прослухав, що йому читали, дав порядок i, зоставшись сам у свiтлицi, сiв на лавцi: голова йому нечесана, чуб не пiдголений, пика невмита, очi заспанi, уси розкудовченi, сорочка розхристана;
3.<span>Ходить по хатi, ходить та й погляда на свої глечики, горщики, кухлики, де з усякого звiра i з усякої гадини є молоко, що вона з них понадоювала, перевертаючись до кожної матки усе рiзно, щоб не жахались i давались доїтись. А усi тiї глечики, горщики, водянчики, кухлики стояли деяке на полицi, iнше на миснику, було й на припiчку, було й на самiй печi; яке вже поставлене на сметану, а яке ще стояло пiд лавкою та край помийницi. Пiд полом лежали усякi трави i корiння: мнята, любисток, терлич, папороть, собаче мило, дурман, усякi реп'яхи, куряча слiпота та й багато дечого. На полу на подушках лежав кiт муруговатий та усатий, i тiльки йому й дiла, що їв та спав та коли що було надума, то зараз до своєї хазяйки i озветься: "Няв, няв!"</span>
Розплести, розв"язати, розкласти, розкрити, розвантажити, розвести.
Марійка попросила маму розв"язати їй хвостик.
Батько попросив Сашка розвести вогонь.
Н.В- сорок п'ятий
Р.В.- сорок п'ятого
Д.В.- сорок п'ятому
З.В.- сорок п'ятого
О.В.- сорок п'ятим
М.В.- на сорок п'ятому
К.В.- непотрібно.
Н.В.- двадцятий
Р.В.- двадцятого
Д.В.- двадцятому
З.В.- двадцятого
О.В.- двадцятим
М.В.- на двадцятому
К.В.- непотрібно.
Н.В.- восьмий
Р.В.- восьмого
Д.В.- восьмому
З.В.- восьмого
О.В.- восьмим
М.В.- на восьмому
К.В.- непотрібно
Н.В.- шостий
Р.В.- шостого
Д.В.- шостому
З.В.- шостого
О.В.- шостим
М.В.- на шостому
К.В.- непотрібно
<em /><span>Ярослав Дашкевич. Народився 13 грудня 1926 у Львові, помер 25 лютого 2010 року. Український історик, який за радянської доби не зламався під тиском ідеології (7 років перебував в ув’язненні та виправно-трудових таборах, 16 років був безробітний), а за часів незалежності став одним із найактивніших пропагандистів люстрації історичної науки. Володівшістьма мовами (українською,англійською,вірменською,німецькою,польською,французькою). Сфера наукових зацікавлень пана Дашкевича: історія вірменської колонії в Україні,археографія,історіографія та джерелознавство історії України, спеціальні історичні дисципліни (геральдика,сфрагістика, генеалогія та ін.). </span>