Н - запорожець
Р - запорожця
Д - запорожцю
З - запорожця
О - запророжцем
М - (на) запорожцеві
К.ф - запорожцю!
Не взявшись за сокиру, хати не зробиш.
Не дивись на чоловіка, а на його діло.
Не кайся рано встати, а кайся довго
спати.
Не питає добрий жнець, чи широкий
загонець.
Учений, але не довчений.
Учений, але не провчений.
Учений, але не товчений.
Товчений це фразеологізм (битий).
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
<span>Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів. </span>
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду.<span>Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
Бо світ иться вогник у темнії ночі,
Мов кличе додому мене!
<span>
<span>
</span></span>
- Привет, Денис!- О, Настя, я тебя сразу и не узнал! На себе такой яркий наряд!- Это моя рабочая форма, розовая, с алыми оборками! Я как раз иду с работы.- Ты работаешь?- Да, я устроилась подработать на каникулах. Я промоутер.- И в чем заключается твоя работа?- Мы стоим около торгового центра в своих ярких нарядах и раздаем листовки отдела модной одежды. Даем людям в руки листовки и приглашаем их сделать покупки.- И много ты работаешь каждый день?- Нет, мы выходим по три часа в вечернее время. Но ноги устают с непривычки.- Я тоже хочу найти работу на каникулы. У вас еще требуются люди?- Ой, Денис, у нас работают только девочки! Мы ведь представляем отдел мод!- Ну, что ж. Я, может быть, устроюсь подсобным рабочим в мастерской.- А что за мастерская?- Шиномонтаж.- Удачи тебе в работе, Денис!<span>- И тебе удачи, Настенька!</span>
