Б, тому що замість добре, можна поставити інший іменник, наприклад п'ятірку.
1)Підмети(одною рискою): приятель - іменник
Присудки ( двома рисками) - скарб - іменник
Означення ( хвилькою ) - вірний, найдорожчий - прикметники
Сполучник - то
2) підмет хмара - ім.
присудок - набігла, закрила - дієсл
означення - чорна, останній - прикм
і - сполучник
додаток( _ _ _) - клапоть неба - ім
3) підмет - я - займ
буду навчатись - присудок - дієслово
мови - додаток - ім
золотої - означення - прикметник
у трави-веснянки, у гори - додаток - ім, крутої означення - прикм
4) підмет- смолоскипи - ім
біліють -присудок - дієсл
грайливо ( _._._.) - обставинна - прислівник
пофарбофаних - означення - дієприкметник (форма дієслова)
ялин - додаток- ім
Осінь це прекрасна пора року. Час прогулянок в різнобарвних парках. Шелест листя. Така романтика. Зайшовши до парку, ми поринаємо в осінню атмосферу. Загублюємося в дивовижному пейзажі осені. Дерева один за одним переливаються, ніби новорічна гірлянда. Навколо всі радісні і закохані. Чутно сміх маленьких діточок, які бавляться різнобарвним листям.
Зима - дивна пора року. Якщо погода гарна, я люблю прогулятися після школи засніженим парком. Ось і вчора, коли випав м'який пухнастий сніг, я попрямував до парку. Крокувати крізь глибокі, аж до коліна, сугроби було нелегко, але я дуже люблю ходити крізь свіжий пухкий сніг.
Сірі хмари розійшлися, і визирнуло сонце. Я ходив між високих дерев, вкритих снігом, що блищав на не по-зимовому яркому сонечку. Товстий шар снігу вкрив все: і голі дерева, і густі кущі, і промерзлу землю. Я милувався свіженьким білим сніжком і раптом побачив білку, що стрибала во гілках високої сосни. Мабуть, шукала собі шишку зі смачним насінням на обід.
Для цієї рудої красуні я припас у кишені два волоських горішки. Я обережно поклав один горішок на великий пень, счистивши з нього шар снігу, і відійшов. Обережна білочка десь з хвилинку боялася підійти, а потім спустилася з дерева, підбігла до пенька і схопила горішок своїми маленькими лапками, дуже схожими на людські руки. Дивно, але вона нікуди не побігла, а сіла просто на пні, розколола горіх навпіл і стала їсти. Коли білка доїла горіх і кинула пусті шкарлупки, я повільно підійшов до неї, протягуючи їй ще один. І білка мене не злякалася! Вона взяла горішок прямо з моєї долоні! Я був дуже радий.
Ость така у мене видалася прогулянка гарним зимовим днем.