Це чергування приголосних при формозміні та словотворенні
Если мне не изменяет память , то это - прислівник
в 4-Б класі...
- ДАВАЙТЕ ВЛАШТУЕМО ЛЯЛЬКОВИЙ ТЕАТР,- ЗАПРОПОНУВАЛА ЛІДА
- ТА Ж У НАС НЕМАЄ НІ ЛЯЛЬОК,НІ ШИРМИ- РОЗГУБСЯ МИКОЛКА
Татьяна Михайлівна наша вчителька відповіла:
-А ми можемо принести якесь ганчір*я,нитки,голки та сшити ляльок!
Миколко,Твій тато Вчетель праці!І він зможе допомогти нам зробити Ширму?
-Так!Тато згодиться!
Діти довго думали яку виставу скласти але Ліда була великою фантазеркою і придумала дуже гарну ідею!
-Я знаю яку казку ми можемо зіграти!-відповіла Ліда.
-яку?-всі хором нетерпляче сказали.
-ми можемо зіграти дуже повчальну казку!!!Назва якої-КОЛОБОК!-Відповіла Ліда.
всі погодились з думкою Ліди...
і ось через тиждень вони зіграли свою виставу!
ГЛЯДАЧІ ДОВГО АПЛОДУВАЛИ І ДЯКУВАЛИ ДЯКУВАЛИ АКТОРАМ ЗА ЦІКАВУ ВИСТАВУ.
Учена людина може завдячувати всьому своєму розумові, адже він, справді, неоціненний скарб.Освічена, розумна людина здатна робити мудрі висновки, мати свої думки, спостерігати але не керуватися поглядами інших.Неук же, зовсім навпаки.Такі люди навряд чи зможуть чогось самостійно досягти в житті.Вони не покладаються тільки на власний розум, тому завжди і у всьому наслідують інших.Розумні люди випереджають тих, хто не досить розвинений, тобто неуків.А саме такі люди потрібні світові, суспільству.Учені здатні відкривати щось нове, постійно вдосконалювати вже існуюче, вони приносять багато користі не тільки своїми відкриттями але й легкістю у спілкуванні, різносторонністю.Адже всі знають, що з неуками тяжко в житті.Саме так я розумію приказку"Учений іде, а неук - слідом спотикається"
<span>Протягом свого історичного розвитку український народ переживав безліч трагічних і драматичних періодів. Та, незважаючи на це, він ніколи не впадав у відчай, «не плакав», а перемагав, знаходив у собі внутрішні сили виживати й творити добро. Мені здається, що неабияку роль у цьому відіграло, передусім, надзвичайне вміння українців жартувати, сміятися. Тому, на мою думку, саме веселу вдачу варто вважати однією з головних рис українського національного характеру, яка допомагала й допомагає йому не впадати в гріх розпуки й сліз (а буття нашого народу ой як часто давало приводи для цього!). Істинно девізом нашого народу могли б стати слова: «Треба сміятися, щоб не плакати!»</span>