Ось і гроза закінчилась.Але небо ще не таке сонячне,як було вранці.Все ще в клаплинках дощу.Повітря чисте - чисте,коли вдихаєшь його,то одразу відчуваєшь свіжість.Квіточки та травиця,ніби посміхаються.Таке враження,ніби це казка.
Я приїхала з Чернівців.
Мою подружку звати Маріна.
Аня прийшла до школи.
Танюша запізнилася на урок.
Едік поїхав до Київа.
До нас перевелася нова дівчинка її звати Вероніка.
Яник зробив домашнє завдання.
Левко допоміг Петрикові.
Дмитро склав вірш.
<span>Наталія Юріївна допомогла мені.</span>
Багато разів я бачив, як мама, переглядаючи старі фотографії, надовго замислювалась, коли попадалося шкільне фото з її однокласниками. Одного разу я запитав, про що вона думає, коли дивиться на таке фото.<span>А вона відповіла якось загадково: «Те, що відчуваю в такі хвилини, ти зможеш зрозуміти тільки тоді, коли сам закінчиш школу. А поки що цінуй свою шкільну родину». «Шкільну родину?» — перепитав я. «Так, шкільну родину, — повторила мама. — Скільки пісень написано на тему стосунків між однокласниками. Всі автори, немов змовившись, називають однокласників «шкільною родиною». Чудово, коли учні почуваються єдиним</span>
Дорогому Патріку !
Патріку , хочу тобі подякувати за всі серії улюбленого мультфільму , за всі ті радісні моменти , які ти мені подарував . Хочеться сказати , ти деже кумедний , з тобою ніколи не буває сумно . Доречі , передай привіт Губці Бобу .
Твій глядач .
Писанка — це наша душа яку ми райдужно малюємо
