Патріот, незалежно від того, в який час він живе, у воєнний або мирний, це людина, яка не просто любить Батьківщину, Вітчизну в думках, а той, хто намагається робити все можливе, щоб країна процвітала, щоб у країни і її жителів було майбутнє. Патріот-це той, хто не шкодує сил, а часом і життя, щоб країна була незалежною. Це той, хто завжди готовий стати на захист кордонів країни, якщо це буде потрібно. Патріот – це той, хто цікавиться історією країни, в якій він живе, знає традиції, культуру, рідну мову. Це люди, хто знає своє коріння, хто шанує пам’ять тих, хто віддав своє життя за наше щастя. Ось ця людина дійсно гідна називатися патріотом. Так, ми не обираємо Батьківщину, але вже з самого дитинства ми до неї прикипаем душею і тілом, ми любимо місто, в якому почалася наше життя, нас тягне додому, на рідну землю, на малу Батьківщину, а все тому, що ми любимо свою Вітчизну.Про свій патріотизм не обов’язково кричати на весь світ, мало того, справжні патріоти цього і не роблять, вони мовчки, не розмовами, а справами, показують свій патріотизм. Що сьогодні можемо зробити ми, будучи школярами, для своєї країни? Можна почати з малого, наприклад, активно приймати участь в організованих суботниках, ми можемо не смітити по під’їздах і на вулицях. Ми можемо наводити лад у своїх дворах, парках і скверах, стежити за пам’ятками історії, за братськими і солдатськими могилами, ми можемо стати добрішими, підтримувати один одного і йти до спільної великої мрії – мрії зробити нашу Батьківщину ще більш світлою, красивіше, багатше. Ось тоді і про нас скажуть: «Це патріоти своєї країни»
Назву міста Житомир <span>пов'язують з <u><em>давньою</em></u> легендою про дружинника <em><u>київських</u></em> князів. у дев'ятому столітті воїн, якого звали Житомир, заснував на <em><u>високому</u></em> березі річки Кам'янки, притоки Тетерева, поселення. Відтоді й веде <em><u>свій</u></em> лік місто Житомир. У часи <em><u>монгольської</u></em> навали місто було дощенту зруйноване. Та Житомир знову постав у <em><u>новій</u></em> красі...</span>
В наш час комп ютерізації, може здатися, що книжки більше не потрібні. Різну інформацію майже без проблем можна знайти в інтернеті.
Але не можна забувати , по-перше, що які б захищені не були екрани моніторів, вони все одно шкідливі для очей. По- друге, що може зрівнятися з почуттям відкриття, коли у твоїх руках з являється новенька книжка. Ще пахуча від друкарської фарби.
А по-третє, ніхто не каже, що не потрібно користуватися інтернетом. Іноді неможливо знайти книгу ні на полицях бібліотек, ні у магазинах. Тоді, дійсно, комп ютер-непогана заміна.
Але все ж таки, книжка-краще джерело знань. Бо в ній лише те, що автор бажав нам сказати. І ніяких реклам та непотрібних сайтів, без яких неможливо навіть уявити інтернет.