Важливим компонентом ділового спілкування є етика мовлення. Недаремно один мудрий філософ сказав: ”Заговори, щоб я тебе побачив. ” Вислів віками не втрачає своєї актуальності. Адже від того, якими лексичними засобами володіє мовець, яку має інтонацію, вимову, як послуговується жестами, емоціями – залежить рівень його освіченості і культури. Виховану людину завжди вирізняє ввічливість, привітність, доброзичливість, тактовність, стриманість, повага до співрозмовника, здатність до співчуття та розуміння оточуючих. І особливу роль у цьому відіграє слово: вчасне, доречне, вагоме, переконливе. Вміння володіти словом – велика майстерність. Не секрет, що не завжди на належному рівні ведуться ділові переговори, виступи перед співробітниками чи незнайомою аудиторією. І, на жаль, частково огріхи припадають на невдало підібрані й сказані слова. Наприклад, доповідачі, лектори у своїх виступах часто вживають російські слова в українському варіанті або ж навпаки, тобто калькують їх. Насичують свою мову просторіччям, територіальними діалектами, нехтуютьвимовою, а іноді й роблять це навмисне, мовляв, для” кращого ефекту”, але досягається зворотній. Часто можна почути, як через мовознавчу некомпетентність порушується граматична й лексична структура слів. Нерідко виступаючі говорять: лєкція (замість) лекція тєма (замість) тема проблєма ( замість) проблема навєрно ( замість) мабуть канечно, конєшно ( замість) звичайно невздовзі ( замість) невдовзі пойнятно ( замість) зрозуміло поощряє ( замість) заохочує Европа ( замість) Європа сольоний ( замість) солоний тута ( замість) тут Не завжди розрізняється й логічна структура слів. Наприклад: прошу (будь ласка) і прошу (звертаються з проханням) , шкода (про жалість, втрати, збитки) і шкода ( даремно, не варто) . Трапляється, що не точно коментується значення і вживання паронімів. Наприклад: відігравати ( роль) , грати (на чомусь) і грати (конструкція) . Іноді мовці у виступах використовують книжні слова, різні граматичні звороти, маловідому термінологію. Така мова не сприймається слухачами, стомлює їх, створює дискомфорт є свідчить про низький рівень виступаючого. Бувають випадки, коли доповідач чи лектор нав’язливо звертається до слухачів: “Вам зрозуміло? ”, “Вам ясно? ”. Запитання такого типу свідчать, що виступаючий недооцінює слухачів і цим ображає їх. Отже, аби не траплялося подібних ситуацій, потрібно скористатися загальноприйнятими нормами ділового етикету. Мова виступу, доповіді, лекції має бути бездоганною, простою, зрозумілою широкому колу слухачів. Слід уникати іншомовних слів, якщо є українські відповідники; сполучників типу: тому що; через те, що; у зв’язку з тим, що; враховуючи те, що; з огляду того, що; зважаючи на те, що; так, як; про те, що і т. д. Важливим є також правильне й доречне використання вставних слів і виразів, обережне послуговування крилатими словами та іншими фразеологізмами. Тут треба враховувати професіональний і віковий контингент слухачів. Для ефективності ділових взаємин варто зорієнтуватися не лише в собі, а й в тих, хто оточує, виробити свою манеру спілкування. Спілкуючись, треба триматися скромно й впевнено. Належить подбати й про атмосферу приязності, товариськості, вільного й рівноправного обміну думками. Необхідно передбачати і враховувати реакцію слухачів. Доповідач повинен говорити чітко, переконливо, не поспішаючи, в ході мовленнязмінювати інтонацію, щоб мова не була монотонною. Буває й так, що спілкуючись, співрозмовники не завжди розуміють один одного. Не слід забувати, що в будь-якій ситуації можна дійти згоди. Запорукою успіху в цьому є взаємодовір'я. <span>Отже, уважне, дбайливе ставлення до мови є зовнішньою ознакою мовного етикету.</span>
Н.в. дев'ятсот двадцять вісім; сто тридцять п'ять Р.в. дев'ятсот двадцять восьмого; сто тридуять п'ятого Д.в. дев'ятсот двадцять восьмому; сто тридуять п'ятому Зн.в. дев'ятсот двадцять вісім; сто тридцять п'ять Ор.в. дев'ятсот двадцять восьмим; сто тридцять п'ятим Прийм.в. у(на) дев'ятсот двадцять восьмому; сто тридцять п'ятому Кл.в. дев'ятсот двадцять вісім; сто тридцять п'ять
Грицько ніколи не любив вмиватись. І хто його тільки не вмовляв привести себе в порядок - і мама з татом, і бабуся і дідусь - все марно. Пішов він до школи, підходить до хлопчика, а той тікає від нього. - Ти чого тікаєш? - Питає Грицько - Я з нечепурами не дружу - відповідає хлопчик Грицько похнюпився. Тож одразу як прийшов додому, пішов вмиватись. Відтоді з ним всі почали дружити.
Живучи серед козаків, Іван Підкова видавав себе за брата молдавського господаря Іоана III Воде Хороброго, який очолював національно-визвольний рух і убитого турками. Є версія, що він походив із секейского роду Баторі, біг до козаків, рятуючись від сімейних інтриг. Коли чутки про це дійшли до молдаван, незадоволених своїм воєводою Петром VI Кривим, вони спорядили в1577 році посольство до Івану Підкові і просили його зайняти престол.
За сприяння загону козацького гетьмана Якова Шаха з 600 козаків, і свого загону, в який входили і молдавани, Підкова вторгся в Молдавію і скинув з престолу Петра Кривого. Івана Підкову підтримали народні маси. В кінці листопада 1577 він зайняв столицю Молдавії Ясси і проголосив себе господарем.
Утриматися в Молдавії Підкові вдалося, однак, не більше двох місяців. Воєвода Петро, зібравши свіже військо, рушив до Ясс, щоб повернути втрачений престол, але був вдруге розбитий Підковою. Тоді Стефан Баторій, король польський, написав своєму братові, трансільванського воєводи Христофору, щоб той надав допомогу Петру хрому.
На початку 1578 року Івана Підкова, бачачи, що йому не втриматися на престолі, вирішив залишити Молдавію і хотів пробратися до запорозьких козаків; але брацлавському воєводі вдалося умовити Підкову відправитися до Варшави, щоб виправдатися перед Баторієм. Король, однак, на догоду туркам уклав Підкову під варту і наказав стратити його у Львові на площі Ринок, в червні 1578 року.