Ди вись і роби обращайся іще
1Д та - єднальний сполучник
2В то... то - розділовий <span> сполучник
</span>3Б а - протиставний сполучник
4А просте речення ускладнене однорідними присудками
Творити будеш на землі добро -
Небеса тобі щастя пошлють, -
Та накличеш біду на себе, зло
Якщо будеш розсівати лють.
Привітливий та лагідний з людьми -
Без обузи, лиха проживеш ти
Та, коли не в міру гострі зуби -
Так і чекай - на ніж наткнешся...
Як настане, лиш, осіння днина -
Абрикос і персик облетять,
А стрункий кипарис і соснина
І взимку зеленими стоять...
Відплата за добро і зло, завжди,
Непомітно настигає нас, -
Від неї, - ні сховатись нІкуди,
Ні відкласти, на деякий час..
<span>Чому людське життя є найвищою
цінністю в сучасному світі
За багатовікову історію людство пережило безліч потрясінь: війни,природні лиха, голод, хвороби, що супроводжувалися смертями багатьох людей. Особливо жорстоким було минуле 20 століття. Лише одна подія - Друга світова війна (1939-1945) забрала життя понад 60 млн осіб, більш як 90 млн стали інвалідами. Ця моторошна цифра спонукає до роздумів: хіба можна світ, у якому гине стільки людей, уважати за добрий? Чому моральні правила, відомі тисячі років, виявилися безсилими проти різноманітних проявів зла?</span><span>
Якщо добре поміркуєте, то самі зможете знайти відповіді на ці непрості запитання. Річ у тім, що мало знати правила моралі, потрібно чинити за ними й у великих справах, і в буденних дрібницях. Тож, переживши жорстокість і несправедливість, люди дедалі частіше замислюються, чи варто перекладати відповідальність за те, що коїться довкола, на інших. За останнє десятиліття в різних країнах світу моральнішими стали закони. Визнаючи людське життя за найвищу цінність, сучасній світ прагне подолати бідність, голод та хвороби, від яких потерпає ще так багато людей. Адже людське життя є тим добром, з яким й можна реалізувати якесь інше добро. Отже, першою умовою пізнання гідності кожної особи є повага до її життя.</span>
Мамо, я хочу тобі розповісти, що з нами було, коли ти нас залишила з татом, а сама поїхала у відрядження.
Уяви, моя люба, що першого ж ранку після твого від"їзду ми примудрилися проспати. Тато прокинувся тоді, коли йому вже треба було бути на роботі. А мене розбудив, коли в школі вже почався перший урок.
Я йому кажу: "Татусю, мене в школі будуть сварити за запізнення". А він: "А давай, синку, зробимо сьогодні собі вихідний". Я з ним радісно погодився. Ми поснідали яєчнею, сосисками, хлібом і кавою. До речі, було дуже смачно. За сніданком сперечалися: тато хотів піти на риболовлю, а я - у зоопарк. Я його переконав, що зоопарк цікавіше. Туди, мамусю, ми й пішли. Побачили всіх: ведмедиків, зміючок різних, тигрів, левів, верблюдів. Але найцікавіше було біля клітки з мавпочками. Знаєш, мам, вони такі непосидючі! День промайнув дуже швидко і цікаво. Мені сподобалось. А коли ти наступного разу поїдеш у відрядження, мамочко?