Верба
Ледь-ледь визирає лагідне сонечко з-поміж верболозів. На річці вже видно блакитні картини нового дня. У річку опускає свої китиці верба. Як називають вербу, яка вже зацвітає? Проміння сонячного дня. Саме така назва передає почуття цього дивовижного дерева. Існує прислівя: " Без верби і калини нема Батьківщини" . Це саме так, адже верба є народним символом України. Про неї складають вірші, пишуть оповідання. Хочуть передати цю ніжну, витомчену красу. Сонячний день поволі спадає. А одинока верба справляє свої золоті коси. Ранок, і все починається знову...
Мені дуже соромно коли я говорю неправду батькам.
На дворі,за вікном - "зимова краса". дерева та кущі одягнені у найкращі вбрання, білосніжні прикраси, до вподоби і малечі і дорослим. Поглядаючи у вікно,ми з моїм товаришем, замилувалися та вирішили швидко вдягнутись. Вийшли на подвір'я,взяли санчата та лижі і побігли до засершого озера,на якому, ця краса, здавалася,ще чарівнішою. Бруньки на деревах заворожували наш подив, візерунки, замерзлого озера, нагадували казку. награвшись у сніжки,зліпивши снігову бабу, ми пішли грати в хокей з друзями. найгарніші та найрізноманітніші сніжки пролітали повз нас, зупиняучись на лиці та одязі. Після повернення додому ми розповіли про таку красу нашим найближчим родичам та друзям і показали їм фото. Чекаючи наступного разу,коли підемо разом із ними, милуватися красою та грою
Леся, прочитай це оповідання та переклади його. (Воно, переказати, прочитати змінились)