Подневольное положение Герасима показано когда Герасим топит муму так как ему пришлось это сделать .Невольность проявляется в покорности Татьяны .Герасим выделяется среди других слуг тем что он один осознал что у него право на свободу право быть человеком и никто ему в этом не помешает .Судьбы Герасима,Капитонов,Татьяны похожи тем что у них судьбы не очень счастливые так как сначала Герасим потерял Татьяну ,Капитон спился ,а Татьяна вообще Асю жизнь оставшуюся проведёт с пьянницей
Пилат- жестокий человек и власный ,раскаивался ,что не смог спасти иешуа ,страдал мигренью
воланд- посетивший Москву под видом иностранного профессора чёрной магии,но по настоящему был сатаной ...
фагот - свита сатаны ,
азазелло - козлообразный дух пустыни
Архитектор Баженов, работами по строительству замка руководил Бренна
1)Троекуров разводил собак охотничих
2)Владимир Дубровский не интересовался этим.
3)Троекуров хотел выдать за него Машу ещё до ссоры (в смысле Андрея Дуб.)
4)слуга Троекурова оскорбил и надсмеялся над тем что собаки господские живут лучше и отношение к ним лучше чем к знатным гостям и слугам.
5)извини не помню:)
6)в записке Владимир Дубровский предлагал Маше бежать вместе с ним. (наверное)
7)ему помешала гордость, самодурство, эгоизм и высокомерие.
как-то так:3
Легенда – це переказ про яку-небудь історичну подію, викладенний в
художній, поетичній формі. Якщо розглядати поняття легенди
ширше, то можна сказати, що це – фольклорний твір з елементами
чудесного, але, тим не менш, сприйманого як достовірне. Наприклад, як
легенда про подорож Одісея, або про Троянську війну та Троянського коня.
<span>Легенда – це не казка, приблизний синонім поняття міф. Як правило у
легенді, міститься додатковий релігійний або соціальний пафос.
</span>
Літо́пис — історико-літературний твір у Русі, пізніше в Україні, Московщині та Білорусі, в якому оповідь велася за роками (хронологія). Писалися переважно церковнослов'янською мовою, з численними вкрапленнями місцевої лексики. В інших християнських країнах подібні давні твори мають назву «хроніки», які писалися, як правило, латиною.
Назва «літопис» походить від структури літопису, де твори починались зі слів «в літо». Літописи — важливі пам'ятки літератури, цінні джерела для дослідження слов'янської історії з давніх часів до XVIII століття включно. У них розповідається про походження східних слов’ян,
зародження у них державної влади, про політичні, економічні та
культурні взаємини між собою та з іншими народами, тощо. Велике значення
літописи мають для вивчення історії української літературної мови.
Мова більшості літописів книжна, близька до церковнослов'янської, а у
період XV—XVIII ст. частина литовських літописів пишеться
латиною.Україна має давні власні літописні традиції, які закладені ще на
світанку виникнення писемності на Русі
