Приладдям --о-о=:о-
малювання -о-о-о=:о
Перша відміна: хмара, суша, староста, сирота, скриня, свіча, тиша, суддя, химера, пара, панна, миша, груша, зануда, каліка, господиня, собака, береза, сторона, пекарня, межа, пуща, зброя, богиня, змія, шия, огорожа, красуня, листоноша.
Друга відміна: поріг, голуб, плече, пекло,чорнило, терпіння, батько, боєць, звичай, змагання, обличчя, море, місце, життя, прізвище, відвар, вихор, професор, вікно, місто, сувенір, папір, базар, гектар, листя, бригадир, командир, інженер, буквар, секретар.
Калина - кущ українського роду. Мов наречена, стоїть калина на весні. Калина - символ для українців. Калинова сопілка тужливо заплакала. Калинова гілка схилилась над пишними гронами. У бабусі під вікном росте рясний калиновий кущ.
<span>Історія народу нагадує тернистий шлях, що веде нас із сивої давнини у сучасність. Не можна пройти його, не поранившись колючими голками. </span>
<span>Такий шлях проходить кожен народ. Впродовж свого існування нація переживає занепад і піднесення. 1 чого буде більше, залежить від здатності зберігати і правильно використовувати спадщину предків. І матеріальну, і духовну. </span>
<span>Деякі народи, на жаль, поступово втрачають свої етнічні особливості, такі, як мова, культура, традиції. Кожен з цих аспектів важливий, а найголовнішим серед них є мова. </span>
<span>Мова — душа народу, його духовна сутність. Значення її дозволяє людині піднятися вище у своєму розвитку. Мова— не тільки засіб спілкування. Це етнічна категорія, що притаманна кожному народові. </span>
<span>На сучасному етапі розвитку нашого суспільства мові надано статус державної. Це велике досягнення сьогодення, бо історія розвитку української мови трагічна й водночас повчальна для представників інших національностей. Довелося їй пройти тернистий шлях знущань, заборон, катувань кращих представників інтелігенції. Звичайно, це наклало певний відбиток на ставлення людей до мови. </span>
<span>Зараз гостро постає проблема звикнення до рідної мови. Адже повернути духовні цінності можна тільки завдяки материнській, милозвучній, солов'їній нашій мові. Без неї ми не зможемо називати себе нацією у повному розумінні цього слова. Бо входимо в життя з рідною мовою, з нею стійко переживаємо всі суспільні негаразди й радість пізнання нового. </span>
<span>Пишаюся тим, що я українець. Люблю й ціную свою рідну мову. Але чітко усвідомлюю, що цього замало. Треба робити все для її піднесення.
<em>С САЙТА УКРЛИБ.КОМ.ЮЕЙ</em></span>
