порт як вид людської діяльності з’явився не одне тисячоліття тому. Навіть на малюнках у давніх печерах можна помітити, що кидання списа під час полювання чи рибальства мало відбуватися певним чином, а отже, за правилами. Саме життя вимагало від давньої людини руху, гарної фізичної підготовки, а це саме те, що дає нам насамперед спорт. Найдавніші цивілізації, як-от індійська чи китайська, досі приділяють питанню фізичної культури людини величезну увагу, Олімпійські ігри як можливість виявити й у змаганні розвинути свої фізичні можливості виникли ще в Давній Греції.
Б) тому що ліва частина до тире є підметом (оскільки фразеологіщм- стійке словосполучення), а права частина - присудок другорядних членів речення немає, тому воно - поширене
Усвідомлення батьківщини до кожного з людей приходить по-своєму. Але приходить час — і кожний розуміє нерозривну єдність із рідною землею. Адже на цій землі зросли наші діди і батьки, на ній вчилися ходити ми і зроблять перші кроки наші нащадки. Споконвіку боронили цю землю наші предки, берегли її як найцінніший скарб. Вона завжди була їхнім багатством, яким пишались і захищали. А беручи від природи її дари, люди розуміли, що цих щедрот буде значно більше, якщо вони берегтимуть природу.
У наш час перед людьми гостро постала екологічна проблема. Це пов'язано з тим, що люди вирішили стати господарями природи, почали її підкоряти собі. Внаслідок роботи виробництв забруднилися ріки. Збільшення орних земель призвело до знищення лісів. Смердюче Каховське водоймище було колись мальовничою українською землею. Пішли під воду біленькі хатки, вишневі садочки і кучеряві верби над ставками. А колись красиве і багате Аральське море висохло, бо з нього викачали воду на зрошення засушливих районів. Нащадкам у спадок залишилися тільки прекрасні Шевченкові малюнки Аралу.
Люди необдумано експлуатують природу, а іноді просто не замислюються над наслідками своїх вчинків. Безвідповідальність призвела до Чорнобильської катастрофи, від якої постраждали величезні регіони України, Білорусі, Росії. Внаслідок аварії загинуло сотні людей. А скільки інвалідів, села і міста заражені радіонуклідами. Радіаційний фон і досі, через вісімнадцять років після аварії перевищує допустимі норми.
Скалічена земля, скалічені люди... Мені здається, що атомні електростанції взагалі треба заборонити, адже доки вони існують, країна — в небезпеці.
Осушення боліт на Поліссі залишило людей без питної води.
А у нас в Харкові внаслідок зміни річища ріки з'явилися підтоплені житлові масиви. Річка зникла, залишивши по собі тільки назву. Є у нас
Нетеченська набережна вздовж неіснуючої ріки. І таких фактів можна навести безліч. І найшкідливіше, на мою думку, те, що поруч із горе-господарями стояли байдужі люди, які просто спостерігали за знищенням природи. Прикро, але таких серед нас чимало.
Невже потрібно знищити, щоб потім відроджувати? Невже люди вчаться тільки на помилках? Потрібно нарешті зрозуміти, що людина — це частинка великої матері-природи, яку не слід підкорювати, а треба жити з нею в гармонії. Любити і берегти рідну землю, дбати про її благополуччя — ось у чому полягає патріотизм.
І даль небес холодних, синіх дарує знов життя мені<span> (Л. Первомайський). Чомусь слова ці в голові прокручуються</span> знову й знову коли дивлюсь я у далечінь. У синю й непросвітню. Море... Дні які тут проводиш здаются хоч і холодними, але сонячними, тихими і загадковими. Сонце посміхається і немов милується своїм відображенням у синій, спокійній воді. Я чую музику. Чуршить водичка, вибивається на волю, мов біжить кудись... І знову буду вдивлятися у синій небокрай, прислуховуватись і знову з моїх думок мене виведе лише крик мами, яка довго не могла мене найти... Ці дні пролетять, повні сонця й музики...