Конечно согласны. Доктор чудесный. Куприн написал своё произведение в стиле "Рождественский рассказ". В таких рассказах всегда кто-то приходит на помощь и в итоге у героев все хорошо , жизнь налаживается. Доктор совершил чудо для семьи , поэтому можно его считать чудесным.
(Чудо в этой семье- доктор вылечил семью.)
Ну,это легко) Как то раз,в три-девятом царстве жил Большой кит,он возил людей с одного берега на другой. В те временна мостики были слабые,поэтому,он и перевозил.Однажны...как то раз,появился злой цыган.Звали его Неферини.Он хотел ограбить все три-девятое царство,у него не получилось,он начал всех людей выгонять их жилища,грабя их. Цыган этот был другом короля,предал его цыган.Кит услыхав от людей,что происходит,поплыл на берег,не мог он ничего сделать,и задумался: *Коли-как слон воду наберу и фонтанчиком цыгана обрызгаю,пусть придет в чувства*. Сделал он так,цыгана унесло водой на другой берег,он там и остался.Вывод сказки таков : Не доверяй всем,даже друзьям,доверяй,но проверяй. Вот и сказки конец,а кто слушал,молодец.
Вибери найголовніше і перепиши так як аналіз великий
або прочитай і запиши своїми словами
Тримайте аналіз:
"Хотів би жити знов у горах..." (за поезією Джорджа Байрона)
Так написав великий англійський поет Джордж Байрон. Аристок рат за походженням, успадкував титул лорда. Закінчив аристократич ну школу, Кембриджський університет. Це був великий трудівник духу, знав безліч мов, залишив велику літературну спадщину. Цікаво, що батьківщиною поета була Шотландія, країна такої ж романтичної, героїчної історії, як і Україна. І дійсно, у XІX столітті, коли жив поет, ці країни — далека Шотландія і наша Україна дійсно були овіяні романтичною славою. Не випадково і геній російської літератури О. С. Пушкін, і англієць Байрон звертаються до образу Мазепи — славетного україн-ського гетьмана.
Забезпечене і спокійне життя Байрон, який успадкував бунтівний дух своїх шотландських предків, проміняв на визвольну боротьбу грецького народу проти турецького поневолення. За легендою Байрон наказав своє серце поховати у Греції.
Такого ж бунтівного духу сповнена і його поезія — "Хотів би жити знов у горах..." Поет був романтиком, тож і вабили його "темні урвища і хребти", "пустка дика й хмура", "небо грозове". Саме дика, незаймана природа, грізна і велична у своїй первозданності, вабить ліричного героя. Він ладен проміняти вищий світ, де людина не може лишатися собою, а вимушена лукавити, брехати, пристосовуватися, на життя наодинці з природою, де виявляються кращі риси людини, відбувається перевірка на міцність. Саме "грозове небо", яке завжди є фоном бунтівних, неспокійних натур, вабить його. А його ідеалом є орел — він не боїться сонця й літає вище за всіх птахів. Для поета — це висота духу, необтяженого земними клопотами і наділеного "незлобним серцем".
В Питере на карауле стоял один караульный солдат, постников, и услышал крики утопающего мужчины о помощи состороны Невы. Солдатам было запрещено покидать свой пост, но он покинул ради спосения человека. Когда Солдат вытащил утопающего из водымимо проезжал инвалидный офицер Свиньин, который взял утопленника и повез его , чтоб рассказать что он его спас. Солдат же подумал , что офицер уехал жаловаться и рассказал об инциденте начальству. Свиньину не смотря на всю странность, тк он был сухй выдали медаль, а постникова высекли. Свиньин пришел к нему в лазарет отблагодарил. Священник услышавший эту исорию, сказал , что наказание постникову лучше награды.
Почему-то эта книга в основном не вызывает бурных восторгов (и в моем кругу общения, и исходя из прочитанных здесь рецензий), а я вот никак не могу этого понять, хотя... о вкусах, как известно, не спорят.
Но для меня "Записки охотника" навсегда останутся одним из самых запомнившихся книжных впечатлений детства-отрочества. Читая их, написанных в такой неспешно-легчайшей манере, мне тоже хотелось одеть высокие охотничьи сапоги, перекинуть через плечо ружье (нет-нет, не стрелять, а просто для антуража), взять собаку и пойти в шуршащий осенний лес, весь влажный от мороси, стоящей в воздухе, и завораживающий многоцветьем красок.