Чтецу нужно передать то, что чувствуют герои произведения. В данном случае нужно прочитать басню так, чтобы была видна вся серьёзность и уверенность в своих словах Осла. Соловей же пропустил через себя высказывания Осла, и, ничего не сказав, улетел. Важно понять, что в это время чувствует Соловей, что происходит у него в душе. Рассказчик же как бы наблюдает со стороны на героев. Если он и переживает за них, то он не должен ни в коем случае показывать это зрителю. Чтец чувствует ответственность за правильно переданные эмоции Соловья. А то зритель может всё неправильно понять.
Не розуміє людина жарту – пиши пропало! І знайте: це вже несправжній розум,хоч у неї,може,і премудра голова.Краще сміятися,не бувши щасливим,ніж померти,не посміявшись.Гумор і поезія є золотими воротами до всього чесного,благородного,прекрасного.З особистих властивостей найбезпосередніше сприяє нашому щастю весела вдача.Як міль – одягові і черв’як дереву,так печаль шкодить серцю людини.Гумор – це бачення,сприймання і відтворення явищ оточуючої дійсності в життєрадісно-комічному тоні,художні твори з настановою на зображення смішного. Об’єкт гумору не заперечується повністю,висміюються тільки деякі його риси,здебільшого в доброзичливій жартівливій формі,на відміну від сатири,в якій переважає гнівний викривальний сміх.Справедливо сказано,що гумор – невідлучна прикмета кожного правдивого таланту.Сатира – в широкому розумінні художня творчість,найприкметнішою ознаю якої є різке викриття зображуваних явищ шляхом висміювання.Отак сидиш і думаєш…Гумор…Сатира. Наш чудовий народ. Од його ми,народ,дотепний. Веселий. Мудрий. Я бачу свій нарож,як він,ухиляючись у вуса,дивиться на тебе лукавими своїми очима і «зничтожає» тебе.…Як я люблю цей народ,коли він мене «зничтожає» своєю мудрістю,своїм отепом,своїм неперевершеним «своїм»…І я його розумію,і він мене розуміє…що люблю ж я його,як сонце,як повітря,а він,народ,стоїть,підморгує,усміхається.Та будь же ти тричі щасливий!Сміятися не гріх над тим,що видається нам смішним.Треба любити людину. Більше,ніж самого себе.Тоді тільки ти маєш право сміятися.І тоді людина разом із тобою буде сміятися…із себе,із своїх якихось хиб,недоліків,недочотів.Той сміх,що не ображає,а виліковує,виховує людину,підвищує…
Гринева пригласили на обед в дом коменданта, а там он и встретил Машу (которую Швабрин ему уже описал как полную дуру).
Мысль рассказа в том, что не все то маленькое, что кажется нам маленьким. При более близком рассмотрении, это может оказаться корова, а не воробушек. Вот так собака и познакомилась с коровами. Правда, опыт этот был печальным, так как больше он к коровам не подходил. Но зато он теперь знал, что не все то маленькое, что кажется издалека маленьким.
Ржут, зальёт, тараторит, спросонок