Кожна людина індивідуальна, різноманітна у своїх світоглядах.
Кожен має предмет чи заняття яким займається у вільний час, чи коли зовсім нудно. Для деяких це є добра книжка, зустріч з друзями, розмова, а є і такі яким більше подобається бути самому у цей час і побути в тиші та налагодити свої думки і відчуття.
Розгортаючи тему "завдання для душі" слід усвідомлювати що у кожного відповідь інша(так як кожен різноманітний). Але для мене заняттям для душі є розмова:з батьками, або з друзями. Тоді я говорю про переваги чи недоліки людей, або про свої почуття. Розрізняють й інші так звані "душевні заняття" і тільки людина самостійно може в глибині себе відповісти на питання правильно.
ночувати-спати, Щасливі-друже любні
У сім'ї Дворевських було двоє маленьких дітей - Мариша та Андрійко. Батьки були дуже суворими до дітей, їм не можна було виходити на вулицю та заводити друзів. Вони мали друзів лише у своїх фантазіях та мріях.
Одного разу батьки поїхали на декілька днів, залишивши їх наодинці у чьотирьох стінах. Діти вже якраз збиралися засинати, та вони почули як хтось до них заговорив:
- Я за вами вже довго слідкую, чому ви весь час такі сумні?
Діти дуже злякалися та заховалися під ковдри:
- Не треба ховатися від мене, я хороший, мене звати Шушрик! Давайте краще пограємо у хованки, я буду шукати!! Один, два, три...
Мариша та Андрійко нічого не сказавши, почали ховатися, та Шушрик їх все одно знайшов!
Так вони весь день та ніч гралися з Шушриком, доти доки не приїхала батьки дітей. Коли мати й тато Мариши та Андрійка побачили домовичка, вони зомліли... Але якою ж була несподівана реакція дітей, коли Евеліна Степанівна (мати) та Олег Генадійович (тато) обійняла Шушрика:
-Як ми тебе з Олегом довго не бачили!! - промовила мати Мариши та Андрійка, - Діти, знайомтеся, це наш давній і єдиний друг Шушрик, коли ми з вашим татом були маленькими, ми дуже часто з ним гуляли та веселилися, але потім нам заборонили спілкуватися наші батьки...
Ось так у Мариши та її сім'ї з'явився новий друг - домовичок Шушрик.
Собака — домашня тварина та улюблений друг дорослих та дітей. Опис собаки художній чи науковий часто потрібний для написання гарного твору чи статті. Сьогодні мо розгленемо опис собаки на українській мові, вашій увазі представлено кілька варіантів, які ви можете скомпонувати, щоб самостійно описати свого домашнього улюбленця. Опис домашнього улюбленця собаки Мені завжди хотілося мати собачку, неважливо якої породи та розміру. І ось одного разу, на мій день народження, батьки подарували мені собаку. Я про неї завжди мріяв. З тих пір з нами живе ще один член нашої дружної сім’ї. Ми назвали собаку Альфою. Це ім’я їй дуже підходить. Її порода називається боксер. Наша собака темно-рудого кольору, з білими плямами на грудях і животі. Ще у неї є білі плями на лапах, вони дуже нагадують шкарпетки. Морда у неї чорна. Її шерсть – дуже коротка і тонка, приємна на дотик. У Альфи дуже гарні очі темно – горіхового кольору. По очах завжди можна визначити її настрій. То вона дивиться весело і грайливо, то розумно і серйозно.
Коли я стану батьком, то буду любити і поважати своїх дітей.Я вважаю, що батьки повинні виховати не слухняну дитину, а самостійну та сильну духом дорослу людину.
Я буду багато часу витрачати на своїх дітей. А якщо втомлюся, то хоча б поговорю з ними про їхні проблеми та негаразди. Знаю, що це дуже важко, але й край необхідне. Разом з сином будемо майструвати і лагодити хатнє та його іграшки. Чим доросліше він буде ставати, тим більше часу ми зможемо проводити разом. Але своб професію він обере сам.
А якщо буде донька, я буду займатися з нею спортом, щоб вона змогла себе захистити і без моєї допомоги. Наприклад, будемо разом ходити до секції карате.
Я сподіваюся, що зможу стати гарним батьком для своїх дітей.