<span>-</span> Привіт, Оксано!<span>
- Привіт, Михайло!<span>
- Як твої справи?</span><span>
- Добре,<span> дякую, </span>а в
тебе?</span><span>
-Теж добре,
спасибі. Розкажи мені, будь ласка,
як ти, Оксано,провела
свої вихідні дні?</span><span>
- Я
їздила до бабусі в село, допомагала
їй на городі - збирала ягоди, полола
грядки. А ти як провів вихідні, Михайло?</span><span>
- А я
грав с братом в теніс та ходив з друзями у кіно на новий фільм.</span><span>
- Дуже
гарно, спасибі з розповідь! Була
рада з тобою зустрітися. Бувай!<span>
-<span> І тобі д</span>якую
за цікаву бесіду.</span> Бувай, Оксано!</span></span>
Ранній це означення підкреслються хвилястою рискою
1) ліс не переноситься
2)Олень не переноситься
3)м'я-кий
4) сніг не переноситься
5)ли-па
6)пень не переноситься
7)—
8)ім'я не переноситься
1. Сенсу
2. не знаю
3. стосунки
4. будь який
5. цього року
6. не знаю
7. продаж
8. за будь яких обставин
9. хтось інший
10. через те, що
ТРОЯНДА - королівський символ, тобто символ верховенства, урочистої краси, особливої й величної вроди. Бо вона- королева квітів. Тому й вітають трояндовим букетом з особливо видатної нагоди або дуже шановану людину.Символізує вона і недоступну красу - красу, якою нелегко оволодіти - для цього вона озброїлась колючими шипами. Цим свідчить: краса сама повинна вміти захищатись.Окрім усього, вона - символ небесної досконалості й блаженства, цнотливості й чистих земних пристрастей.Троянда - квітка Діви Марії: архангел Гавриїл зробив для Матері Божої три трояндових вінки - з білих троянд на радість Різдва Христового, з червоних - на хресні страждання Христа, і з жовтих - на його високу славу.Наші предки ще називали її рожею або ружею, і була вона в них квіткою Лади і Лелі, богинь, котрі піклувалися жіночою красою, дівочим коханням і весняними весіллями, а тому й щастям наречених, дівочою чистотою та цнотливістю.<span>Вінок з троянди-ружі символізує людське життя: зелень троянди - то радість, колючки - печаль, а квіти - слава; як бутон трояндовий спочатку набирається сили, потім розцвітає, а наприкінці обсипається, так і людина змолоду міцніє, в зрілості повноцінно трудиться, а в старості, немов квітка, поступово в'яне...</span>