Это же легко.....
Одяг-(о д" а г)(только в квадратных дужках)
прийм ім. прийм. ім. дієсл. присл. ім. прийм. ім.
Через яблуні та вишні блищала яснозелена трава,як килим.(Розпов.,неокл.,двох скл.,пош.)
І підкреслити , і написати частини мови
Ответ:Нерозумна і вперта людина
Объяснение:
Ви́солопивши (ви́валивши) язи́к<span> (язик</span>а́),<span> зі сл. бі́гати, тіка́ти і под., зневажл. </span>1.<span> Дуже швидко. — Ну, що тобі таке? Чого ти прилетів, </span>язик висолопившsи?<span> Що там таке сталося, що за тобою мов собаки гнали? (І. Франко). </span>2.<span> До повного виснаження, надзвичайно напружуючи сили. — Тепер, якщо потрібні тобі гроші,— побігаєш не день, не два, </span>висолопивши язика,<span> заким позичиш (М. Коцюбинський); — А в селі в цей час робилось таке: лисий Лукан, </span>висолопивши язика,<span> бігав з подвір’я на подвір’я, збирав білі, “як лебедине пір’я”, листівки (Ю. Збанацький). </span>
язи́к (язика́) ви́солопити (ви́валити),<span> зневажл. Дуже задихатися, захекатися від швидкого бігу, напруженої роботи. — Гляньте, як працює, бідолаха, аж </span>язика висолопив<span> (І. Нечуй-Левицький); Микита й Дорофтей побігли за бричкою. Доки добігли, аж </span>язики вивалили<span> (Казки Буковини..); Як повів (Сенько) Славка тими стежками, то він аж </span>язик вивалив<span> із утоми, бо ті стежки крутилися дебрями й горбами (Л. Мартович); (Максим:) Геть чисто шию спекло, а Юхим зовсім </span>язика вивалив...<span> Буде знати, як зо мною робити!.. (С. Васильченко).</span>
