«Найбільшою мрією стало самому що-то посіяти і щоб воно зійшло. Хлопчик і робив це, наслідуючи маму».
«Закутаний в хустку, кінці якого пущено під пахви, з закачаними довгими рукавами і підлогами, в личаках, намотаних до колін, був схожий на дівчину, а ще більше на якесь прояв, ніби він і не чоловічої статі. Очі швидкі. Руки спритні».
«Малий? Нехай він і без штанів, але більше знає іншого старого, більше, ніж я!».
«Але і ніхто не міг зрівнятися з ним, граючи в гилку».
«Ніколи не мав вільної хвилини: гнали на панщину, і він йшов, як не з косою, то з ціпом,- косив, молотив. Восени садив дерева. Викопував в лісі дубки, кленочки, яворкі і тикав їх, де було місце: навколо будинку, край вулиці, біля криниці. Взимку возився з гноєм, розносив його на город і на полі. Коли втомлений, розтирав снігом руки та обличчя - вони горіли як жар. Ще й не пахло нирками, готував живці, ховаючи їх у погребі. А з теплом ощипывал дички. Хто просив, нікому не відмовляв».
«Викопані і пересаджені їм деревця не сохли. ...Прищепи його приймалися, так як він не щеплял на вербі груші».
<span>«І все село сверялось за нього. Люди пам'ятали, як він посіяв рано - і вродило, як посіяв пізніше - і теж вродило. А коли викликав хмари і накликав дощ, ніхто не коливався: він не що-небудь - мудрець, Планетник...». «Не було такої роботи, яку не подужав б або якої цурався б. На його дворі не залежувався не те що гній, а і синячка. Зі свого поля він позбирав і повиносив камінчики.. Наковував жерна, виправляв шкіри, шив кожухи. Корова не могла отелитися, звали і допомагав корові. Лікував коней, які хромали. Готував зілля від різних хвороб. А дітям робив свистки і сопілки. Одного тільки цурався - не вступав до корчми, відмовляючись від могорыча: “Мені так весело”».
</span>
Чому вчать вірші Лесі Українки?
Відповідь: вони вчать ти що навіть якщо тобі важко і ти це не межеш подолати все одно треба якось старатись щоб в тебе все вийшло і не треба здаватись. Леся Українка Навіть за свою страшну хворобу Сухота все одно свої 42 роки прожила з усмішкою сядячи перед вікном з блокнотиком и ручкой в руках і пишучи вірші.
Невiдомий-це эврей,злодiй i брехун. Обдурив Герасима Калитку i розвiв залучивши до злочину. Отримав 3 тисячi справжнiх купюр за 100 тисяч фальшивих.
Довiв головного героя до спроби самогубства.
Іван Вишенський- це головний герой поеми І.Франка "Іван Вишенський".
У поемі поет зобразив останній період життя Вишенського - час,коли він став монахом-печерником на горі Афон.Поема"І.Вишенський" починається описом бурхливого моря,хвилі якого омивають високі скелі Афонської гори.Серед красивої природи гори ,розміщене гніздо аскетів .Там повна тиша,тільки жалібно плачуть дзвони.Тут,на Афонській горі поховав себе живцем Іван Вишенський.Іван Вишенський був людиною вразливою і боляче реагував на всіляке зло в людських стосунках.Не докричавшись до посланців ,він звертається до бога.Сталося диво,на старця упав промінь і утворилась дорога через море,на яку герой ступив і тихо щез
Іван вишенський був великою людиною,з розвиненим духовним світом,справжнім патріотом,адже не міг не відгукнутися на біль Батьківщини.Прийде час і він стане охоронцем рідної землі.
коли ще не боло хлиба жили бабушка і дедушкаю. не було у них що исти. одного разу пишов дет по гриби. и раптом побачив пшеняне поле так обрадувався дет , нарва, и пишов додому. засмутився дет коли поняв що нема що додати до випички. и потим придумав зробити просто випичку без ничого. і він назвав його "хліб"!
