<span> Леонід Глібов </span><span> написав </span>
1.Вiн програв,зате мiг радiти що програв другу.
2. Звичайно i кашу ж ти заварив, й так нiчогенько
3. Перемога була блискучою,однак не правильною
4. Там були i пироги,i тiстечка,i цукерки рiзнi.
5. Битва була гарна,але кровопролитна
Ромео і Джульєтта стали назавжди символом прекрасної, але трагічної любові.<span>Джульєтта
Капулетті - головна героїня трагедії Джульєтта належить до сімейства Капулетті,яке з давніх-давен ворогує з сім'єю Монтеккі.</span><span>На початку п'єси Джульєтта дуже наївна. Вона цілком довіряє оточуючим, не замислюючись про те, що люди можуть виявитися до неї жорстокі. Авторитет батьків для неї незаперечний. Вона не прагне до яких-небудь проявів самоствердження. Причини ворожнечі сімейств Монтеккі і Капулетті її теж не займають. Все змінюється, коли дівчина зустрічається з Ромео.</span>В ході трагедії образ Джульєтти поступово змінюється від наївної дівчини-дитини до зрілої закоханої жінки.<span>ця дівчина не тільки дуже красива і чарівна, але ще й не по-дитячому глибока в своїх міркуваннях, вона як би вже пізнала і відчула весь трагізм <span>життя.</span></span><span>Джульєтта не ідеальна, але вона заслуговує любові. Її трагічна і безглузда смерть стала страшним уроком для обох сімей<span>.</span></span>
!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!! прагнення здійснення бажань на новорічні свята, розуміння, що не можна залишати у себе чужу річ.
Одного разу зі мною трапилася неприємна пригода. Мабуть, в мене ще мак цвів у голові. Розпочалося з того, що в крамниці мені дали більшу здачу, ніж потрібно. Я одразу вхопив очами<span>, що грошей було більше, та не сказав продавцеві, бо давно вже </span>поклав очі<span> на наклейки з автівками, а батьки </span>були проти<span> купувати їх. Тож я витратив гроші на ці наклейки. Та коли прийшов додому, якось мені </span>неспокійно на душі<span> було. Соромно, хоч і грошей було </span>на одну панюшку<span>. І наклейки зовсім не радували. Тоді я пішов до мами та виклав їй </span>усе як на духу<span>. Від сорому моє обличчя </span>налилося жаром<span>. Та мама сказала, що нічого страшного. Якщо я зрозумів, що </span>на чужому нещасті щастя не збудуєш<span>, тож нехай це буде для мене </span>урок<span>. Вона дала мені грошей, які я відніс продавцеві. Та була приємно здивована та подякувала мені за чесність. В мене ніби </span>камінь звалився з душі.<span>
<span>
</span></span>