Був чудовий літній день. Я, Оленка і Василько пішли в ліс. Там усе було неймовірно- красивим! В лісі співали пташки, бігали білочки і навкруги усе цвіло. Раптом ми побачили маленьку білочку. Вона сиділа на гілочці дуба. Вона на нас дивилась і думала: хто це в мій ліс завітав? Я запропонував не тривожити її і ми пішли. Нам на кожному кроці співав жайворонок.
Через пару годин ми поварнулись до дому раді, схвильовані і вражені , як нас зустрів ліс.
Я вильна людина так написано у закони,так написано у конституцийи Украіни мною не можна мониполювати нихто не може мене вбити бо це переслидуеться законом також я не раб бо рабство заборонено тому уси люди вильни!
У творі Панаса Мирного ''Кайдашева сім'я''' Омелько Кайдаш змальовується у жартівливому та трагічному жанрі, це досить забобонний чоловік який попри свою схильність до оковитої знаходить себе і у церкві, що дивує нас як читачів, адже таке поняття не дуже є сумісним. Старий Кайдаш уособлює в собі звичайного селянина, чудового майстра своєї справи ,але він зовсім не користується авторитетом серед своїх близьких, адже діти та жінка його зовсім не поважають, але я вважаю що він в цьому творі показаний у трагічно-реалістичному образі, і саме образом цієї людини митець хотів показати трагедію тогочасного селянина.
Майбутнє...Звичайно,кожен із нас задумується
над ним.Бачить його світлим і прекрасним,без
всяких життєвих перепон і негараздів.
На мою думку,вже з юності кожен повинен
задумуватись над майбутнім.Тобто,старанно
навчатись в школі(щоб потім отримати
хорошу професію),розвивати у собі хороші
якості
(добро,чесність,доброзичливість.щирість).
Я бачу себе у колі сім'ї,рідних і близьких.І не
головне,чи стану я в майбутньомувідомою чи
багатою,а головне,щоб навколо мене були
хороші люди,які б по-сравжньому мене любили
і поважали.Г.Сковорода казав:"Маючи друзів
вважай.що ти володієш скарбом".
Знаєте,одного разу біля магазину я побачила
старшого чоловіка,який сидів,пив пиво і
бормотав собі щось під ніс.Від п'янства він не
міг вимовити жодного слова.Дивитись на
це,звичайно,страшно.І одразу починаєш
задумуватись над майбутнім.Невже мене
чекає таке саме?Навіщо проживати життя,щоб
так його закінчити?!На мою думку,потрібно
по-собі залишити хорошу згадку.І тому я
вважаю,що над майбутнім потрібно
задумуватись ще в молодості,бо як
кажуть:"Кожна людина-творець своєї долі".
Чи вважаю я себе хазяїном своєї долі?Це теж
складне питтання,і ніхто,мабуть,категорично
на нього не відповість.Думаю,що я будівничий
свого майбутнього:цеглина за цеглиною будую
своє життя,що тільки починається.А
господарем своєї долі я відчую себе тоді,коли
зможу служити своєму народові,країні,коли з
радістю ітиму на роботу і радо повертатись
додому.
<span>Тема:змалювання козака,який хоче собі за дружину лише багату
дівчину.
Ідея:засудження людей,які прагнуть
до багатства,висміювання жаги до багатства,жадності.</span>
Жанр:інтимна
лірика.
<span>Худ.засоби:
Епітети:бита доріженька,багатенька,ледачого,рута зелененька.
Метафора:слава не пропала,повів до батенька,кукіль уродився.</span><span>Порівняння:як
собака
Пестливі слова:козаченьку.дівичнонько,доріженьці,молоденька.</span>
