Головний герой оповідання — білий кінь Шептало, який працює на одному з господарств, виконуючи разом з іншими кіньми важку й обридлу щоденну роботу, і терпляче зносить удари батогом від конюха Степана та хлопця-підпаска. Шептало згадує, як колись його, молодого й гордого, «зломили», осідлали люди, примусивши працювати на себе.
Часом ця робота була нестерпно принизливою для білого красеня, предки якого «гарцювали на залитім різнокольоровими вогнями помості, і милуватись їхньою красою щовечора сходилися людські натовпи». Найтепліші спогади коня пов’язані з дитинством, коли лошам-стригунцем весело бігав із матір’ю по квітучих лугах, слухаючи її розповіді про дідів-прадідів. А потім з’явились люди…
Любий Лисе Микито!
Нещодавно я прочитала про тебе у творі Івана Франка «Лис Микита».
Ти сміливий, вигадливий та спритний, коли шукав поживу. Умієш оминати небезпеки, ще й інших товаришів застерігаєш. Але погано, що ти зазнався і загордився, через це наразив себе на небезпеку. Можливо, якби ти вчасно у всьому признався, не обманював своїх лісових друзів, то жив би ще довго-довго.
Еней-Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак
Діти як квіти а квіти як діти такі ж малесенькі гарнесеньки які
<span>1.)На весні 1241 2.)Тугарин кримезний як Дуб 3.)Скромна та ніжна Мирослава 4.)День ловлі Ведмедів 5.)На дівчину напала скажена ведмедиця 6.)Стародавнє село Тухля 7.)Просить у Боярина руки його доньки</span>
