У творі Б.Олійника переможцем є не той хто завойовує перше місце а той хто бориться чесно
«Василь собі нудить світом і не зна, на яку ступити»; «якби можна, скрізь землю б провалилася або забігла куди»; «А Василь? Ненача грім біля його вдариві Стоїть як укопаний...»; «— Чого ти, доню, така невесела, мов у воду опущена?»
Так я погоджуюсь. В нашы дні час плине дуже і дуже швидко,що невстигаєш озирнутися , а вже пройшов день, а потім, місяць і рік.Коли ти радієш ти забуваєш про все і ця мить начебто розтягується і при тому проходить дуже швидко. Коли людина чомусь радіє таку,що перехоплює подих вона про це ніколи не забути бо це буде жити в ній вічною Про те що час плине, і шастя,і вічніть про це багато нетраба говоритию. Як написав Омар Хаям: Ми зібрання ляльок
Нас крутять як хотять
Небесний витівник
На килимку життя
Ми витанцьовуєм
Це правда а не казка
А потім падаєм у ящик небуття
Цей рубаї говорить про ту мить яку не треба упустити,що память має бути вічною
Спочатку Докія була проти такого рішення, оскільки не хотіла, щоб Петро смішив людей, тому що він за все життя не знайшов собі пари, а на старості літ вирішив одружитись. Також причиною було те, що рід Докії і Петра був попівським, а Анна була бідною, без шматка землі та ще й з такою трагічною долею. Петро переконав Докію, що Анна буде хорошою дружиною.
