Вчився на відмінно.Закінчив школу у Тарандинцях із золотою медаллю.
Вроде кратко:)
Василь Іванович Голобородько - член Національної спілки письменників України з 1988 р. - народився 7 квітня 1945 року в селі Адріанополі на Луганщині.
Середню школу-інтернат закінчив у 1963 році. У 1964 році вступив до Київського державного університету ім. Тараса Шевченка на філологічний факультет, але в 1965 році був змушений покинути університет. У 1966 році Голобородьку вдалося відновитися на навчання в Донецькому університеті, звідки на початку 1967 року він був відрахований за наказом ректора з формулюванням мотиву "за дії, несумісні зі званням радянського студента". Василь Голобородько поширював у Донецькому університеті серед студентів роботу І. М.Дзюби "Інтернаціоналізм чи русифікація", яка тогочасною владою вважалася націоналістичною та антирадянською.
Від 1968 до 1970 року перебував на військовій службі у будівельних загонах Далекого Сходу. Потім працював на шахті та в радгоспі села Адріанополь.
У 1963 році почав друкуватися в республіканській пресі, але перша його поетична книжка "Летюче віконце" була знищена органами державної безпеки колишнього СРСР. У 1969-1986 роках твори Василя Голобородька перестали друкувати в Україні через існуючу офіційну заборону влади на друкування його творів та публічне згадування прізвища поета у засобах масової інформації.
1970 року у видавництві "Смолоскип" (Париж-Балтимор) вийшла друком книжка віршів поета під назвою "Летюче віконце", яка складалася із чотирьох окремих збірок.
В Україні перша збірка поета "Зелен день" надрукована київським видавництвом "Радянський письменник" лише в 1988 році, за яку В.Голобородько був відзначений літературною премією ім. Василя Симоненка.
У 1990 р. виходить збірка "Ікар на метеликових крилах", у 1992 р. - збірка "Калина об Різдві". За ці дві збірки в 1994 р. В. Голобородька відзначено найвищою в Україні літературною нагородою - Національною премією ім. Тараса Шевченка.
У 1999 році з друку вийшла поетична книжка під назвою "Слова у вишиваних сорочках". Через три роки в харківському науковому видавництві "Акта" вийшла друком книжка "Українські птахи в українському краєвиді", а видавництвом "Альма-матер" ЛНПУ ім. Тараса Шевченка підготовлена до друку книга "Посівальник".
<span>До 2001 р. Василь Голобородько проживав у селі Адріанополі, тепер - живе в м. Луганську. Вищу освіту здобув у Луганському національному педагогічному університеті ім. Тараса Шевченка. У 2002 р. отримав звання магістра за дослідження семантики українських казок.</span>
Свекор:1.Малий Василько
2.Школа хліба не дасть.
3.Батьки роздумують над одруження синів.
4.Василькові бажання женитись.
5.Спорядження сина до Ганни.
6.Насмішка рідних з Василька
Басурмен:1.Мама сварить Семена.
2.Страшний суд.
3.Неправильний вчинок Семена.
4.Семенова уява про смерть.
5.Опис навколишнього світу.
6.Різні звуки довкола
Жив-був у садку собі Соловейко. Кожного ранку своїми дзвінкими піснями він звеселяв усіх своїх друзів: і Мурашку з мурашника, і Зайчика з лісу, і маленьку Бджілку-трудівницю. Його пісні допомагали всім весело провести день. Але сталося так, що Соловейко напився води з холодного потічка, і застудився.Сидить у гніздечку, кашляє, плаче. Чують друзі - не співає Соловейко. Прилізла до його гніздечка мурашка, дізналася про його біду, та й розповіла всім. От думали вони, гадали, як порадити в біді. та й надумали все розповісти дівчинці Оленці, яка щодня прибігала у садок слухати Соловейка. Дівчинка Оленка взяла з дому малину, зробила для Соловейка теплий чай, а Бджілка принесла йому меду, та й так всі разом вилікували свого друга. З тих пір співати Соловейко став ще гарніше і дзвінкіше.
