"Місце для дракона" Ю. Винничука:
Дракон Грицько - щирий та розумний дракон. Здавалось би, що перед нами хиже створіння, проте з доброю душею. Дракон харчується травичкою, не посягає не на чиє життя, є хорошим товаришем та доброю особистістю. Він не може нікому заважати. До того ж, цей персонаж постійно розвивається, прагне отримати знання, вивчає грамоту та пише вірші. Цей персонаж є виключно позитивним.
Князь - підступний, хитрий. Князь починає мріяти про знищення дракона. І образ князя у результаті є по-справжньому хижацьким. Так, він людина, проте з хижацькою натурою. Це антипод Грицька. Князь злий, нерозсудливий, грубий.
Пустельник - мудрий, щирий, відданий та добрий. Саме він стає наставником та вчителем дракона, попри власні страхи. Він намагається врятувати друга, проте, на превеликий жаль, йому це не вдається.
Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.
<span>З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя. </span>
<span>Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них. Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан... </span>
<span>У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський. </span>
<span>Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. </span>
<span>У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно. </span>
Дідусь хлопчика був незвичайно вмілою людиною і мав «золоті руки». Він настільки багато усього вмів, настільки багато допомагав людям, що його «знав увесь повіт». Найдорожчими для дідуся була «земля, вірна жінка і пісня». Він настільки поважав свою дружину, що коли пізно повертався з заробітків, не смів її будити і проводив ніч під її вікном. «…Біля вікна дружини і прихопив мого діда останній осінній сон і простуда».
Цеповчальне алегоричнеоповіданняз чітковислоіленою мораллю.
1)Сосонка,лис та дядько Максим 2)Зрубали сосонку 3)Паньськый двір 4)Сосонка-дороговказ 5)На службу до пана 6)Втечя 7)Сосонка рятівниця