Нет правды где нет воли и простаты!
цруанйгмпйгм упй шпшгпнаунгфгрвф
Василь Чепіжний ,середнього віку . Злий .Намагався вбити Сіроманця. Сашко,маленький хлопчик. Добрий ,хоробрий.Вищволив вовка від Червоного.
Остап і Андрій — сини головного героя повісті М. Гоголя "Тарас Бульба". Вони майже однолітки, молоді, дужі хлопці. Навчалися у Київській академії. Остап ледь не з дитинства мріяв про Запорізьку Січ, кілька разів кидав навчання, і тільки погроза батька зробити його монахом на двадцять літ примусила його зробитися сумлінним учнем. За вдачею він був суворим, не прощав образ. Батькові на його глузування сказав: "За образу не подивлюся і не зважу ні на кого".
Андрій вчився легко, був мрійником, цінував красу, не був байдужим до жінок. Ніжнішим він був і до матері. Одного разу хлопець познайомився з прекрасною полячкою, хоч і одержав за це тумаків від її челяді.
Коли Тарас Бульба привіз своїх синів на Запорізьку Січ, "швидко обоє молодих козаків стали на добрім рахунку в козаків. ...Жваво і влучно стріляли в ціль, перепливали Дніпро проти течії — справа, за яку новачок приймався урочисто в козацькі кола".
Почався визвольний похід проти утисків пансько-шляхетської Польщі. "За один місяць змужніли й зовсім переродилися пташенята, що тільки-но оперилися, і стали чоловіками. Риси обличчя їх, у котрих до цього часу була видна якась юнацька м'якість, стали тепер грізними і сильними. А старому Тарасу любо було бачити, як обоє синів його були одними з перших".
Остапу ніби на роду був написаний шлях битв і подвигів. Він був хоробрим, розважливим і холоднокровним воїном, через це його як і мріяв батько, у битві під Дубно обрали курінним. Загинув мужній воїн, як герой, не промовивши й слова під тортурами ворогів.
1) Распутин писал, что в детстве он страдал нехваткой крови в организме и он тоже играл на деньги и учился в школе в военное время в другом городе от семьи. Поэтому этот рассказ называется- автобиографический.2) Потому что автор знал, что жизнь мальчика похожа на его и не решился дать этому герою своё имя, а оставил его безымянным.3)Он использует эпитеты, сравнения.Они сидели и Лидия Михайловна с угрюмым выражением смотрела на избитого, всего в старой, рваной одежде мальчика. Сам же он не хотел смотреть на учителя, всю красивую, с немного косыми глазами и лет 25-пяти и лишь отводил взгляд, делая виноватый вид. Лидия Михайловна не хотела сердиться на мальчишку, а лишь хотела с ним поговорить.
