На мою думку, головному герою однойменного твору, Мартину Борулі, можна лише побажати бути самим собою, а не доказувати те, чого не має. Автор висміює його прагнення. Будучи багатим, Мартин Боруля прагнув ще й титулу. Особисто від себе, я б порадила йому цінувати те, що вже має й бути дещо делікатнішим відносно своєї сім'ї та рідних, прислухатися до них. Побажала б розуму та совісті.
Кожен з нас з усмішкою згадує дитинство. Хтось був розбишакою і забіякою , а хтось милим дитятком , як ангелятко. Проте всіх батьки однаково любили, пестили і доглядали.
Згадати всі - всі пригоди просто неможливо , проте є ті , які назавжди в пам'ять. Для декого це перше катання на велосипеді і розбиті коліна , для декого - власний будиночок на дереві, а для декого - захопливі історі дідуся про пошуки скарбів.
Здається, що в дитинстві все простіше. Ніяких турбот. В пісочку сидиш , ліпиш великі замки і ні про що не думаєш. Але раптово все змінюється. У голівці дитини виникає питання : "Як зліпити цей замок, якщо пісок надто сухий і не тримається?". От вам і вели-и-ика проблема виникла.
Або їж собі яблуко , що матуся принесла, і насолоджуєшся. Але знову нізвідки підкрадається проблема : "Як вкусити , якщо сьогодні вирвали передній зуб?!".
Проте які б"проблеми" нам на шляху не траплялися , усі ми так мріємо повернутися у той безтурботний час , коли казочки на ніч вигравали в уяві , а іграшки ставали справжніми друзями.
Тема: розповідь про Івана Фірцака - людину неймовірної фізичної сили, борця за українське національне відродження.
Ідея: возвеличення Кротона як вітчизняного спортсмена, культуриста України у всесвітньому просторі; його прагнення бачити Батьківщину вільною і незалежною.
І хлинули сльози
Тяжкії сльози ! ... А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Тай почула що я плачу.
Прийшла привітала,
Утирала мої сльози
Та й поцілувала....
Світ творчості А. Малишка — ліричний і неповторний. Його вірші впливають на читача насамперед своєю щирістю та емоційністю. Теми, до яких звертається поет, досить різноманітні. Проте є певні сталі мотиви, які мандрують від одного вірша до іншого.Однією з повторюваних тем творчості Малишка є тема туги за рідною домівкою, спогади, пов'язані з дитинством та батьками. З біографії автора ми знаємо, що понад усе він поважав батьків, дуже любив матір і завжди піклувався про неї. Нікому не дозволяв ображати її, завжди ставився з великою турботою. Тема материнства, вдячності сина матері відобразилася й у віршах Малишка. Мабуть, най- відомішим текстом поета є «Пісня про рушник». Мені дуже важко читати цей текст як звичайний вірш — мелодія пісні настільки тісно пов'язана з поетичним текстом у моїй уяві, що я мимоволі починаю наспівувати. Багато віршів поета потім стали піснями.Про значення творчості Маїишка промовисто свідчить випадок, що стався в моїй родині. Нещодавно я, як завжди, розповідав бабусі про новини в школі, розповідав, що ми вивчаємо, і згадав про пісню, що починається словами «Рідна мати моя, ти ночей не доспала...» Бабуся трошки здивуваїася: «Ви досі вчите народну творчість? Хіба ви не закінчили цю тему?» Коли ж я сказав їй, шо ця пісня не народна, а написана А. Мачишком. слова якого поклачи на музику, бабуся навіть не одразу повірила. «Дивно, я все життя вважала, що це народна пісня», — сказата вона. Мабуть, це велика честь для поета — створити тексти, що знатимуть і любитимуть люди.Мені дуже подобається вірш «Вогник». Одразу уявляю собі невеличку хатину, тополю біля неї і самотній вогник у вікні У цьому тексті автор знов пише про тугу за батьками. Точніше, це навіть не туга, а світла печаль, спогад про дитинство, бажання повернутися в ті часи. Батьки згадують синів, яких вони виростили і відпустили у доросле життя. А ліричний герой завжди відчуває зв'язок із домом:Та де б не ходив я в датекій дорозі, В чужім чи у ріднім краю, Я згадую вогник у тихій тривозі і рідну хатину свою.<span>Сум за домівкою та батьками, бажання постійно повертатися додому — це почуття, зрозумілі кожному. Можливо, саме тому поезії А. Малишка не залишають байдужими жодного читача, а в поєднанні з музикою — хвилюють і розчулюють майже до сліз.</span>
