"Якби я вибирала ким мені бути, працювати, стати, іншим словом, якби я вибирала своє майбутнє, світ був би нудним і примітивним. Поки ти вчишся в школі, і не знаєш, що тобі принесе життя потім.
Але якби все-таки була така можливість, я б стала відомою актрисою. У мене було б багато фанатів, які для мене були б усім. Також в моєму майбутньому, була б прекрасна сім'я. Я з чоловіком і двоє близнючок, наше життя було б не нудною, ми постійно б бігали, сміялися, веселили один одного, і забували про дрібниці. Я вважаю що таке моє майбутнє, хоча все може змінитися дуже легко, у нас немає долі, ми самі створюємо її, навіть не розуміючи цього. Наші бажання можуть змінитися. І ми можемо стати зовсім іншою людиною що мріяли колись у дитинстві."
Немного переделай под себя, и робота готова)
Без труда нема плода - щоб щось отримати треба щось зробити
Був зимній день діти гуляли спускалися з гірки аж раптом вони почули якийсь звук та цеж був соловейко!Ми підбігли та побачили щоу птиці було поранене крило. Юрко і ми схотіли йому допомогти.Діти взяли насіннячко тай покормили.Через декілька тижнів соловейко одужав тай полеті в теплі краї з своєю родиною
МОЄ МИШЛЕННЯ НАД ТВОРОМ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ДУЖЕХЕ ХОРОШЕ
Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.
Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».