Кожен з нас з усмішкою згадує дитинство. Хтось був розбишакою і забіякою , а хтось милим дитятком , як ангелятко. Проте всіх батьки однаково любили, пестили і доглядали.
Згадати всі - всі пригоди просто неможливо , проте є ті , які назавжди в пам'ять. Для декого це перше катання на велосипеді і розбиті коліна , для декого - власний будиночок на дереві, а для декого - захопливі історі дідуся про пошуки скарбів.
Здається, що в дитинстві все простіше. Ніяких турбот. В пісочку сидиш , ліпиш великі замки і ні про що не думаєш. Але раптово все змінюється. У голівці дитини виникає питання : "Як зліпити цей замок, якщо пісок надто сухий і не тримається?". От вам і вели-и-ика проблема виникла.
Або їж собі яблуко , що матуся принесла, і насолоджуєшся. Але знову нізвідки підкрадається проблема : "Як вкусити , якщо сьогодні вирвали передній зуб?!".
Проте які б"проблеми" нам на шляху не траплялися , усі ми так мріємо повернутися у той безтурботний час , коли казочки на ніч вигравали в уяві , а іграшки ставали справжніми друзями.
Природа одному мати, другому — мачуха.Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.Як небесна височина, так морська глибина.За рідною землею і в небі скучно.Високі гори мають глибокі доли.Де високі гори, там глибокі доли.Нема гори без долини.З гори не треба пхати — само піде.Гора з горою не сходиться.Гора народила мишу.З гори вскач, а на гору хоч плач.І за горами люди живуть.Поле має вуха, а ліс очі.Поле бачить, а ліс чує.Дай полю гною - дасть хліба вволю.Поля, що й курці лапкою нема де ступити.Там того поля на заячий скік.Хто полю годить, тому жито родить.Після дощу і сонце засяє.Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.Зимове сонце, як удовине серце.Блисне сонце і в наше віконце.Засвітить сонце і в наше віконце.Взимку сонце крізь плач сміється.Весняне сонце, як дівчини серце.Доки сонце зійде, роса очі виїсть.Досить одного сонця на небі.Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.І на сонці є плями.Не маю ні від сонця, ні від місяця.Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.Після дощу сонце засяє.Сонце — батько, місяць — вітчим.Сонце блисне — мочар висхне.Сонце - Бог, небо - не Бог.Сонечко в дорозі не спіткнеться.Сонце блищить, а мороз тріщить.Сонце іде на літо, а зима на мороз.Сонце на всіх однаково світить.Сонце світить на добрих і злих.Сонця в мішок не зловиш.Сонця решетом не вхопиш.Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.Світить, та не гріє.Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.Від своєї тіні не сховаєшся.І найменший волос свою тінь кидає.Нема тіні без світла.Темно, хоч падай.Темно, хоч очі виколи.Темно, хоч татарву веди.Темно в хаті, як у горобину ніч.Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Наталка сумує зв Петром.
Возний сватається до Наталки.
Повертається Петро.
Возний відмовляється від Наталки, дарує їй гроші.
Мати благословляє молодих.
1) Сколько людей, столько и разных решений, идей и т.д. они будут предлагать.
2) Кпримеру, в школе, не давай списывать, потому что ктото получит оценку за ТВОИ знания...
3) Если ты осторожен, то значит ты мудр!