А) "Живопис - це поезія, яку бачать, а поезія - це живопис, який чують".
Михайло Коцюбинський - український письменник, імпресіонтіст, громадський діяч. Всі його твори про що б в них не йшлося мають опис природи та передають почуття письменника. Давайте розглянемо на прикладі твору "Інтермеццо" - найбільш імпресіоністичний опис природи серед всієї його спадщини. Вже з самого початку відкривши твір та побачивши перелік дійових осіб: "моя утома, тяжка рука города, вітер" - ми уявляємо всі ці компоненти.
Відчуваємо подих вітру, бачимо перед собою міський смог, заасфальтовані вулиці та рутину, а утома виглядає великим мішком, який безжально впав нам на плечі. Читаючи його описи природи - ми бачимо все перед собою так, наче самі гуляємо тим самотнім полем, де є тільки митець і природа.
Живопис, поезія, музика - все це ми створюємо власними руками під впливом почуттів, але якщо задуматися, то більшість творів саме про природу.
Я згодна(ний) з твердженням, що "живопис- це поезія, яку бачать, а поезія - це живопис, який чують". Поезія - це краса, а краса - це природа. Лише те, що створено природою можна назвати істинно красивим. Людина, природнє створіння, красива, поезія, створена людиною-особлива.
1.Риси характеру (Скупість, грубість, жадібність, боягуз)
2.СтавленняКалитки до землі
3.Взаємини з рідними
4.Господар і гроші
Наше сьогодення переповнене фонтазіями, мріями. І ці фантазії, на мою думку, відіграють чималу роль у нашому житті. Людина без мрій та сподівань майже те саме що й квітка без зепаху, наче птаха без крил. Мені чомусь здається, що без фантазії наше життя стало би суворим, сірим, буденним та, навіть, у якійсь мірі, марним. Люди, можливо й еволюціонувала завдяки своїй винахідливості. Адже щодня ми маємо змогу придумати, вигадати щось нове, унікальне, особливе, а воно ж береться не із чогось іншого, а саме із уяви, завдяки силі думки. Так, звісно, що не кожному дається щось придумати чи винайти, так як це вдавалося багатьом видатним людям не тільки сучасності, а й минулого. Проте ж, я впернена, що не минало й дня, об ми уявили чи подумали щось. Можливо, це "щось" якесь дивне, незрозуміле чи марне, але ж ми все-таки його сфантазували!
Уявна фантазія це оригінальна особливість людини. Адже у кожної особистості воеа індивідуальна. І, до того ж, здатність робити такі речі речі відрізняє нас від інших мешканців Землі. Роботи, машини, страви, речі декору та домашнього вжитку, картини, композиції, скульптури, парки, фазади- все це є плодами нашої уяви та фантазії. Тож, не слід цуратися чи соромитися того, що спало вам на думку, бо можливо саме ви станете ще одним відкривачем чогось оригінального, станете великим Сальвадором Далі!
<span>Ця байка повчальна тим, що застерігає людей, ласих на лестощі, від надмірної довірливості. Так і бачиш хитру Лисицю, що вертиться біля дерева та лестить Ворону, що знайшов шматок сиру. Виявляється, у Ворона і колір пір'я царственний, і узагалі він ставний молодець. Бути б йому володарем у пернатих, от тільки голос для цього потрібний теж царственний. Ось отут Ворон і вирішив довести, що є в нього так необхідний для володаря пернатих голос. Каркнув в усе вороняче горло й випустив сир. Лисиця домоглася свого лестощами, а Ворон залишився ні з чим. Як тільки Лисиця досягла свого, куди й лестощі поділися! Тепер вона вже знущається з Ворона: "Голос, Ворон, у тебя есть, а ума-то не бывало".</span>