<u>Назва твору: "З нічних молитов"</u>
<u>Автор: І. Малкович.</u>
Рід: лірика
Вид: філософська
Тема: звертання до Господа із молитвою.
Ідея: кожна особистість не повинна бути самотньою, а у створенні та оберіганні родини допоможе їй Господь.
<u>Художні засоби вірша "З нічних молитов"</u>
Епітети: самотні душі, темні кручі.
Звертання: Господи.
Метафора: звити кубельце, всели до самітніх душ.
Анафора: хай кожен.../хай світитить.
Строфа: 2 катрени.
Римування: абаб - перехресне (стебельце, душ, кубельце, не поруш)
<u>Назва: "З янголом на плечі".</u>
<u>Автор: І. Малкович</u>.
Рід: лірика.
Вид: філософська.
Тема: розповідь ліричного героя про янгола-охорнця.
Ідея: у кожної людини є невидимий охоронець, що оберігає її від нещасть.
Художні засоби "З янголом на плечі"
Епітети: йде лелійно, сірий маятник, вуста гарячі.
Метафора: виє Ірод, вітер виє, не дихає свіча, вуста дрижать.
Звертання: янголе.
Алітерація (в), (р): віє вітер вировий/виє Ірод мировий.
Порівняння: як дитя.
Строфа: 5 катренів.
Римування: ааба.
Оксюморонний образ райдуги, зимволічний за своєю природою, семантично місткий.
Тема: відтворення конфлікту між закоханими; жінка і кохання
1.Якого року народився Т.Г.Шевченко?
2.У якому селі і у якій сім'ї народився?
3.У скільки років почав писати вірші?
4.Коли вперше світ побачив перше видання Кобзаря?1840 р.
5.Ким був Шевченко?Поет, письменник, художник, громадський та політичний діяч.
Сюжет п'єси "Мартин Боруля" перегукується із "Міщанином-шляхтичем" Мольєра.
Найбільша захисниця краси — Михайликова мати. То вона, жінка-берегиня, навчила сина любити роси, калину, ранковий туман, розквітлого соняшника.
<span>
Ганна Іванівна, мати Михайлика, була неписьменною жінкою. Для неї книги — це поле і хліб, квіти і трави, сад і город. Вона безмежно закохана в святу землю, так же любить все, що росте на землі, так же невтомно працює й на полі, і на городі, і в хатньому ділі. Мати Михайлика, хоч і живе в нестатках, але ніколи не нарікає на життя, на свою нелегку долю: любить своє господарство, хай яке воно бідне не буде; любить свій город і садок, своє село. </span>
<span>
Сама невтомна трудівниця, вона змалку привчає до праці і Михайлика. І дитині ця праця видається не тяжкою, а гарною, потрібною. </span>
<span>
У праці Ганна Іванівна знаходила свою найвищу радість: «...Як свята, очікувала садіння, косовиці, жнив; вона любила, щоб снопи були гарними, як діти, а полукіпки, наче парубки — плече в плече. І дуже полюбляла в жнива після праці лягти на воза і дивитись на зорі, на Чумацький Шлях, на Стожари і на отой Віз, що народився із дівочих сльозин». </span>