Те, як Тася врятувала каченят від неуважності Юрка, але Юрко був ображений на Тасю
Цитата:
<span> «Серед майстрового люду найбільшої слави зажив мій дід Дем’ян, якого знав увесь повіт. Чого тільки не вмів мій дідусь! Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари; у кузні вкує сокиру, у стельмашні злагодить воза й сани, ще й дерев’яні квіти розкидає по них. Залізо й дерево аж співали у діда, поки сила не повиходила з його рук. Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого».</span>
Якою повинна бути сучасна дівчина? Привабливою, працьовитою, вихованою, розумною, щирою душею — ідеальною. Героїня твору І. Котляревського «Наталка Полтавка» є уособленням найкращих рис дівчат, стала ідеалом національного характеру, в якому гармонійно поєдналися зовнішня краса і багатий духовний світ. Перед нами — проста українська дівчина — трудівниця, яка жила на початку ХІХ ст. Наталка — добра, ввічлива та чесна дівчина. «Золото — не дівка! — кажуть про неї.— Окрім того що красива, розсудлива, моторна і до всякого діла дотепна, яке у неї добре серце, як вона поважає матір свою… яка трудяща, себе і матір на світі держить». Чим це не ідеал для сучасної дівчини? Для неї, як для справжньої дівчини-українки, найбільше багатство — чесне ім’я. Коли Тетерваковський залицявся до неї, вона з гідністю відповідала: «Знайся кінь з конем, а віл з волом». Хоч возний і пан, але вона не хоче мати багатства без любові, для неї щастя — життя з коханим. «Бідність і багатство — єсть то Божа воля, з милим їх ділити — єсть щаслива доля»,— висловлюється героїня. Ніжна і щиро сором’язлива, вона впевнена в собі, це допомагає їй не занепасти духом при злиденному житті. Я захоплююсь незвичайною рішучістю і стійкістю героїні в боротьбі за своє щастя, коли доля зводить її з коханим Петром. Наталку не лякає людський осуд, вона залишається з людиною, яку кохає понад усе. Героїня ще не одне покоління читачів буде вчити доброчинності й непорушної відданості найвищим почуттям. Вона являє собою впевнення споконвічного жіночого ідеалу моїх співвітчизників, що ґрунтувався на святинях народної моралі. Минали десятиріччя, змінювався суспільний устрій життя, додавав нові риси до соціального обличчя жінки, проте в найістотнішому цей ідеал залишався без змін. Нам близький і дорогий образ жінки, багатої духовно, чесної, працьовитої і сердечної. З плином часу такі ідеали не старіють, бо вони — загальнолюдські і вічні, актуальні для будь-якої епохи. Саме такою має бути любляча дитина, сповнена глибокої поваги до батьків. Саме такою має бути жінка: порядною, працьовитою, розумною. Саме такою має бути наречена: щиро люблячою, вірною, ладною з гідністю відстояти своє кохання. Всі ці моральні якості втілив у своїй героїні І. Котляревський, подавши їх у сукупності з рисами чарівної зовнішньої краси Наталки — ще однією характеристикою народного ідеалу для сучасних українських дівчат.
Ответ:
Мені сподобалась казка Василя Симоненка «Цар Плаксій і Лоско- тон». В ній автор розказав про країну Сльозолий, якою правив цар Плаксій. Все його сімейство було дуже схожим на нього: «всі сльозливі через край». Цар домагався, щоб в країні плакали «всі діти, бо сміятись і радіти у моєму царстві — ні!» І зовсім сутужно прийшлось би жителям тієї країни, якби не жив серед них «добрий дядько Лоскотон». Його всі дуже любили за лагідну веселу вдачу, він приносив «до усіх голосний та щирий сміх». І навіть коли доброго чарівника ув'язнили Плаксієві слуги, прості люди допомагають йому звільнитися. Лоскотон віддячив сповна — «розвалив поганський трон».
Ця казка дуже повчальна. Її головні герої — Лоскотон і цар Плаксій — абсолютно протилежні. Це неначе Добро і Зло, які постійно сперечаються між собою за владу над людськими душами. Показовий фінал казки. «Цар Плаксій помер від сміху», а Лоскотон «живе й понині!» Так автор виражає свою віру в перемогу Добра над Злом. Особливо мені сподобалось, що Плаксій помер саме від сміху. Бо сила сміху, добра — переможна. Там, де сльози — там страх, поневолення, злидні. Там, де сміх — там свобода, радість, надія. А їх неможливо знищити так же точно, як саме життя.
Объяснение:
Література, особливо якщо говорити про нашу, вітчизняну українську
літературу, має безліч героїв, які викликають інтерес і симпатію. Далеко
не завжди ці герої володіють якимись високими людськими якостями,
зовсім не обов’язково вони повинні викликати бажання наслідувати їх
приклад. Тим не менш, дуже часто такі герої опиняються улюбленими по
іншим причинам. Так сталося і зі мною. Моїм улюбленим героєм стало
головна дійова особа твору Ярослава Стельмаха під цікавою назвою
«Митькозавр із Юрківки, або Химера лісового озера» – Сергій Стеценко.
Мені
дуже сподобалося саме цей твір. Він добре розповідає про дитинство, про
пригоди хлопців у часи, коли весь світ навколо настільки цікавий і
захоплюючий і коли так хочеться дізнатися якомога більше корисної
інформації про весь цей світ. Такий стан і ставлення до життя абсолютно
нормальний, логічний і послідовний. Дитинство створено саме для того,
щоб пізнавати світ навколо, черпати з нього інформацію, вчитися думати і
робити правильні висновки щодо життя. Головна дійова особа твору веде
розповідь від першої особи, а саме це Сергій Стеценко, який пройшов дуже
захоплююче дитинство зі своїм другом Дмитром Омельчуком. Саме з цієї
причини мені і сподобався цей герой – він займався тим, чим і потрібно в
його віці. Думається, що всі ті пригоди, які сталися з ним в його
дитинстві, стали для нього в цілому надзвичайно корисними, справили
істотний вплив на його подальший розвиток і дуже допомогли в
майбутньому.
Втім,
варто відзначити, що діти, як і дорослі люди, бувають дуже різними.
Серед них зустрічаються і негідники, і ті, хто обманює, псує своїх
близьких, робить їх життя більш складним. Дуже багато серед людей і
брехунів. Якби головний герой твору був таким, він ніколи і ні за що б
мені не сподобався. Але він таким, звичайно, ніколи не був. Навпаки,
Сергій був чесною і відкритою людиною, він не боявся визнавати
реальність і вже точно нікого сильно не обманював. Крім того, йому та
його другові Дмитру також було притаманна й інша надзвичайно важлива
якість – вони були людьми дуже сміливими. В кінці твору, коли виник
ризик утоплення того, хто розігрував їх і хотів налякати, вони зовсім не
зникли де б то не було, вони сміливо кинулися йому на допомогу, тим
самим практично врятували його життя. Сміливі люди завжди викликають
симпатію, а тому це теж можна записувати в переваги Сергію.
У кожному літературному творі можна виділити певних людей, які
викликають симпатію й інтерес. Але серед всіх їх найбільш улюбленим мною
героєм є Сергій Стеценко. Він володіє безліччю корисних людських
якостей, а тому й викликає таке приємне ставлення