Я вважаю, що в наш час питання добра і зла є дуже актуальним. Багато людей вибирають зло тільки тому, що так роблять їхні друзі чи ще хтось, людям дуже важливою є думка інших і інколи це нам тільки шкодить. Дуже мало залишилось людей, які обирають добро, які готові постояти за свої принципи і переконання. Більшість просто іде за натовпом. Можливо, це досить песимістично, але люди стали жорстокі і не мають співчуття, у їхніх серцях зовсім не залишилося любові до ближнього. Через це у сім'ях стільки сварок, через це конфлікти на роботі або навіть просто на вулиці. Мені здається, що кожна людина повинна задуматися над собою, своїм життям і змінити його на краще. Звичайно, сама людина себе не змінить, але, на щастя, в нас є наш Небесний Тато, який завжди радий допомогти.
1. Не вмирає душа наша, не вмирає воля
2. Борітеся - поборете , Вам Бог помагає! За Вас правда , за Вас слава і воля святая!
3. Встане правді! Встане воля! І тобі одному помоляться всі язики вовіки і віки
Він туди потрапив, тому що на початку 1831 року, Енгельгардт, маючи намір зробити зі свого кріпосного домашнього живописця, послав його в 1832 році в навчання до «різних живописних справ цехового майстра» Василю Ширяєва.Будучи помічником Ширяєва, Шевченко брав участь в роботі над розписами петербурзького Великого театру.
<span>За непосидючу вдачу, схильність до витівок хлопчика прозвали на вулиці "халамидником", тобто бешкетником, розбишакою. Це не значить, що людські настрої, емоції чи переживання випадають з поля зору письменника. Між цими двома хлопчиками ніби постійно відбувається змагання, але тільки з боку Толі, бо Федькові немає необхідності підтверджувати свій авторитет. Добро і зло в житті дитини. Ці риси вдачі Федька письменник розкриває через його вчинки, зокрема поведінку у винятковій ситуації, коли панське дитя Толя також опинився на крижинах, копіюючи Федька, і провалився під лід. І спокушає якраз у такий момент, коли ні одному чоловікові в голову б того не могло прийти» з шанобливий до батька; «…якби зачепили його тата, зразу б грубості почав говорити, а то й битись поліз би» и спритний; «Ловкий хлопчак», «жилаве, чортове хлопча. Наче він йому товариш», «…кричати на вулиці не личить благородним дітям…» г брехливий; «Неправда! «Але крижину в цей час підбило до берега і Толя, як стріла, вилетів з неї». Але Федько щоразу "спокушав" Толю своїми вчинками на нетипову для цього делікатного хлопчика поведінку. Можна зачитати уривок від слів: «Толя аж задихався…» і до слів «…тихенько став плакати». «…Чуб йому стирчком виліз з-під картуза, очі хутко бігають», «руки в кишені, картуз набакир, іде, не поспішає». Та в нього є чому вчитися не лише дітям, а й дорослим.</span>
В історію українського народу Українські Січові Стрільці вписали нев’янучої слави сторінки. Дві з них вікопомні. Перша полягає в тому, що січові стрільці стали заключним акордом епохи галицько-українського відродження. Друга – своїми невтомними військовими змаганнями вони возвели величну споруду: незалежну державу, ім’я якої Західноукраїнська Народна Республіка.
Першими, хто відчув перспективу військових молодіжних організацій, стали К. Трильовський і В. Старосольський, тим більше, що в жовтні 1912 року вибухнула Балканська війна.