Художні засоби і приклади є на фото:
Хата мною богата
Людям брат я i друг
I коли вже я в хатi
Буде й пiсня навкруг
Мiж людьми, як пташка ,в*эться
у людей i iсть, i п*э
Ходить старець, просить, гнеться
А у неi всюди э.
(((першим започаткував акровірш Леонід Глібов)))
дуже легко томущо це дуже цікавий твір і в ньому все запамятовується і навіть того самого толіка легко розпізнати його дуже люблять батьки і він завжди охайний а федька теж по1 він ніколи не бреше завжди щось виробляє що всім зрозуміло що це робе той халамидник Федько
Характеристика діда Платона і діда Савки з твору "Ніч перед боєм":
Дід Платон і дід Савка - типові українські селяни. Вони не залишаються осторонь суспільних проблем. Так, вони радо допомагають перевозити бійців через Десну, коли відбувався натиск ворожих військ. Про діда Савка Довженко пише так: "...йому літ сімдесят чи, може, й більше. Він був маленький....сильно схожий на святого Миколу-угодника..." Особливо зображує автор і діда Платона: "...суворий і красивий". Діди дуже сильно переживають за долю народу, за кожну подію у війську, за поразку. Зовні вони видаються непохитними, проте всередині у них дуже болить. Діди мудрі, розумні, розважні. Вони палко ненавидять ворога та жадають перемоги, не хочуть коритися загарбникам та вірять у те, що варто стояти до кінця та не боятися смерті.
<span>Герої не вмирають. Вони живуть з нами вічно.
В нашому світі є безліч проблем, ми щиро переживаємо їх, але коли настає скрутна хвилина, раптом все змінюється. Всі проблеми, що були, стають мізерними і незначущими , а натомість їм приходить усвідомлення думки про правдивість нашого життя, що так уміло прикрашалося засоби масової інформації. Раптом спала димка ілюзій і перед нами постає реальна картина ситуації, що відбувається на нашій землі, на нашій Батьківщині. Тоді кожен і відкрив своє справжнє лице.
Одні виявилися боягузами, інші ледарями, які лише вміють гарно говорити, але були й інші. Тих, кого було набагато більше . Це герої. По правді кажучи, я навіть не очікувала, що їх виявиться в нашій країні так багато. Солдати, волонтери, всі, хто допомагав і допомагає. Хтось це робив менше, хтось більше, але жоден не залишився байдужий. Багато хто говорить, що в наш час люди стали злі, але це не так. Ми бачимо на сьогоденному прикладі, що світ повний добрих і самовідданих державі людей, які борються за наше майбутнє, за наше життя.
Солдати, що пішли зараз на зону АТО і всі, хто зараз із ними рискують не повернутися до дому. У кожного з них є сім’я, родина, друзі. Їм є що втрачати. Можливо, інший би не погодився, але не вони. Ті, завдяки кому ми зараз спокійно ходимо до школи чи на роботу. Будучи в безпеці, ми до кінця не усвідомлюємо всієї тієї ситуації, що відбувається. Все добре, допоки добре. Не так давно відбувся Євромайдан, зараз же ми майже не згадуємо про нього, бо все налагодилося. А що якби ні? Що якби не було майдану? Що тоді? Можливо, все залишилося б на своїх місцях, можливо було б гірше, але краще не сталося б, безперечно. І тому, що наша держава зрушила з місця є заслуга всіх тих, хто полягли за наше краще життя. Пам’ятаймо це.
Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів майдану. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам'ять вічності, тоді вони не вмруть, а будуть завжди з нами. Усіх колись не стане на цьому світі, але в наших серця вони, герої, житимуть вічно.</span>
<em><u>Пишу в напівсонному стані, тож перед написанням, перевірте твір на помилки.</u></em>
