Привіт козаче Швайко,
Я(своє ім'я) дуже палка (палкий)шанувальниці(шанувальник) твору Джури козака Швайки. І у цьому творі подобається один герой - це ти. Ти мені подобаєшся ти що ти сміливий, хоробрий, відданий . А ще що ти маєш двох джурів та друзів Санька та Грицика. Я б теж хотів(хотіла) мати таких друзів.
Твій шанувальник (шанувальниці)
Твоє ім'я
Більше поважати один одного.Цінувати те що вони мають. Сім я це найголовніше в житі. Але вони не зміняться до тих пір, поки самі не зрозуміють своїх помилок и поки не захочуть щось змінити у своєму житті
1. «Невже ж між твоїм боярським, а моїм мужицьким родом така велика пропасть, що її любов не могла перегатити? Та й чим же ж ти так вищий від мене?» [с.36] (Максим).
2. «Хоч я лише вовк, дрібна звірюка, то все ще дам раду тухольському медведеві!» [с.17] (Тугар Вовк).
3. «Мудрі права наші походять не від твого князя, а від дідів і батьків наших. Мудрих судіїв княжих ми не видали досі і жили тихо, в згоді й ладі, судячись самі громадським розумом» [с.53] (Захар Беркут).
4. «Ні, ні … не буде того. Я не піду дальше! Я не стану зрадницею свого краю! Я покину батька, коли не зможу відвести його від того проклятого наміру» [с.75] (Мирослава).
5. «Дивні ж у вас порядки! … Князь бунтує проти своїх слуг, слуги проти князя, князь і слуги проти народу, а народ проти усякої власті! Дивні порядки!» [с. 78] (Пета).
6. «Хоч і в путах, я все буду вольний чоловік. У мене пута на руках, а в тебе на душі!» [с.97] (Максим).
7. «Раз умирати кождому, але славно вмирати – се не кождому лучається. Не сумувати мені за ним, але радуватись його долею» [с. 99 – 100] (Захар Беркут).
8. «Дурний хлопче, … таким, як ти, треба жити, а не про смерть думати. Життя – дорога річ, і за ніякі скарби його не купиш» [с. 113] (Тугар Вовк).
9. «Я не стою о життя! Хто хоч хвилю зазнав неволі, той зазнав гіршого ніж смерть» [с. 115] (Максим).
10. «Обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, - і так ми зробимо … Або ми всі погинемо, або ви всі – іншого вибору нема» [с. 126] (Захар Беркут).
11. « І що мене найдужче лютить, так се те, що погинемо без бою, без слави, мов коти, кинені в ставок!» [с.146] (Бурунда).
<span>12. «Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас» [с.153 – 154] (Захар Беркут).</span>
Я дуже люблю читати. Нещодавно, я прочитав книжку Всеволода Нестайка
" У країні сонячних зайчиків". Мені дуже сподобались надзвичайні розповіді про казкову країну.У яку можна потрапити лише одна дитина раз у тисячоліття. Та й то за умови якщо подивиться у чарівне озеро. Також мені сподобалися розповіді про квіткове містечко сонячних зайчиків, про чудедеса
які там відбуваються. Я всім раджу прочитати цю книжку.
Образ Роксоляни (під цим іменем Настя Лісовська увійшла до історії) в романі Осипа Назарука поєднує і вигадку, й факти. Але найважливішим, що спробував відтворити письменник, на мою думку, є неоднозначність постаті української дівчини, що стала турецькою султанкою. Що привело її до влади? Розум? Так. Кохання? Так. Підступність? Так. Але чи маємо ми право, з точки зору сьогодення, хоча б якимось чином засуджувати дії Хасеке-Ель-Хуррем-Хатун (ще одне ім'я Роксоляни)? Чи могла вона в умовах середньовічного мусульманського світу чинити по-іншому? Можливо, вона просто намагалася вижити, захистити своїх дітей?
<span>У будь-якому випадку Роксоляна заслуговує на пошану і пам'ять нащадків, адже її життя є яскравою ілюстрацією, як в умовах невідомого чужого світу людина не тільки не втратила оптимізму, але й досягла певних висот. </span>