Прийоми та засоби, які автор художнього твору використовує, оповідаючи історію.
Українські пісні-це народна творчість яка передається нам з покоління в покоління.Далекі нащадки,промовисті свідчення про славне минуле,звитягу й подвигів легендарних полководців.Українська народна пісня-це сторінка історії,яка винникла у давні часи і досі залишається у нашому серці.Найбільшою окрасою усної народної творчості і найціннішим її скарбом є обрядові пісні,саме вони передають всю надзвичайну духовну красу нашого талановитого народу.Через пісню можна розповісти про свої почуття та переживання.
Я вважаю,що народну пісню треба берегти,бо в ній-невичерпні багатства душі цілого народу.
Шановна Кайдашева сім'я!Нещодавно я прочитала історію про вашу родину.Ви дуже кумедні з одного боку,але все ж таки мені вас шкода.На мою думку,вам треба менше уваги звертати на дрібниці,тоді у вашій родині зменшиться кількість сварок,ви станете більш дружніми та будете цінувати кожен момент проведений разом.У вас Дорослі Кайдаші,чудові сини,а у них - чудові жінки.Кайдашиха,навчіться уступати Мотрі та любіть її такою,яка вона є,а Мелашка і так прекрасна дівчина,цінуйте це,та не повторюйте вже зроблених помилок.
Добре,що груша все ж таки всохла.Хочеться вірити,що у вашій родині назавжди запанувала злагода!Щастя вам!
Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811р. в с. Підліссі, Золочівського повіту в Галичині, в сім'ї священика.
<span>Шашкевич був одним з поетів «Руської трійці», організатором цього
гуртка і невтомним культурним діячем. Крім поезій і прозових творів,
йому належать переклади на українську мову сербських народних пісень,
віршів чеських і польських поетів. Помер Маркіян Шашкевич у злиднях від туберкульозу і його поховано
в Новосілках. Слава його як Будителя (пророка) краєвої галицької і
національної русько-української свідомості й зачинателя нової
української літератури в Галичині почала зростати посмертно. У 1893 р.
тлінні останки його за масової участі населення Галичини перенесено до
Львова на Личаківський цвинтар (поле № 3). Тим самим започатковано
краєвий пантеон поховань найвизначніших західноукраїнських (галицьких)
діячів. У червні 1906 року на могилі відкрито пам'ятник роботи
мюнхенського скульптора Рудольфа Тіле. 1911 року, у століття
народженняписьменника, відбулося величаве шашкевичівське свято з
поставленням йому на Білій Горі хреста-пам'ятника. Художник Іван Труш
саме тоді написав відомий портрет Будителя. Сьогодні місце знаходження
портрета невідоме… Цей портрет Шашкевича уважають за найбільш
автентичний, а тому він належить — як і збережені екземпляри першого
видання «Русалки Дністрової», як «Корона Руська-Данила Галицького»
(місце знаходження якої також невідоме), два «руські» браслети (ці
знаходяться в Угорському національному музеї) і прапори галицьких полків
«Руської Ради» з 1848 р. — до найбільш дорогоцінних регалій Галичини.</span>