"Хоч я й дуже люблю ліс, але побоююсь його душі" , " Вчився я добре,Вчився б, напевно,ще краще, аби мав в вщо взутися.Коли похолодало і перший льодок затянув калюжки,я мчав до школи,наче ошпарений. Напевне,тільки це навчило так бігати, що потім ніхто в селі не міг перегнати мене, чим я неабияк пишався"
Головний герой - підліток Павлусь.
Карий — зловісна постать, душогуб, жорстокий грабіжник, безбожник, потурнак, митець вигадувати муки, харциз. У нього «світилися очі, мов у вовкулаки». Пін убивав і продавав людей. Жінки дітей ним лякали.<span>Головний герой повісті - підліток Павлусь.
Харциз - розбійник
Потурнак - потурчений.
Андрій Судак (дідусь)
Степан Судак(батько)
Петро Судак (брат)
Дід Панас (січовий бандурист)
Семен Непорадний (митець орудувати арканом)
Недоля (людяний сотник)
Остап Тріска (хоробрий ватажок)
Остап Швидкий (невільник - українець, татарський бранець)
Гусейн (татар - бранець)
Мустафа - ага (татар - бранець)</span>
<span>Великий поет Дайте Аліг'єрі увінчав своєю творчістю добу Середньовіччя і розпочав в Італії та в усій Європі нову епоху Відродження. Найбільш відомий твір Дайте — поема «Божественна комедія» (1307— 1313 рр. — 1321 р.). Данте назвав свою поему «Комедією». Пізніше Дж. Бокаччо, вражений силою таланту автора і величчю його твору, приєднав до цієї назви визначення «божественна». Під такою назвою — «Божественна комедія» — поема була опублікована у 1555 році, ввійшовши до скарбниці світової літератури.
Данте описує стан душі людини після її смерті і в алегоричній формі показує, що людина, згідно зі своїми вчинками на землі, потрапляє до пекла, чистилища або раю. При цьому поет спирався на біблійне вчення про те, що людина має два життя і дві смерті — фізичну (тілесну) і вічну (духовну). Однак Данте долає середньовічне уявлення про незмінність і приреченість людської натури.
У центрі твору — людина, котра прагне духовного вдосконалення себе й світу, вона здатна осягнути проблеми всього людства. Форма розвитку сюжету — подорож по загробному світу. Цей прийом до Данте неодноразово використовували його великі попередники — Гомер, Овідій, Вергілій. У середньовічній літературі існував жанр так званих «видінь», згідно з яким письменники показували муки грішників або раювання праведних. Однак у Данте «подорож душі після життя» перетворюється на всеохоплюючу картину, яка показує духовний стан сучасної йому Італії і всього людства.
Таким чином, поема сповнена не містичних, а цілком реальних проблем, що набувають філософського значення. Про задум твору Данте писали, що письменник мав на меті «Врятувати людей від ганебного стану і привести їх до щастя». Письменник прагнув до духовного спасіння Людини й усього світу. Він проголошував високі ідеали Добра, Любові, Милосердя, Розуму, які, на його думку, можуть змінити життя суспільства. Письменник, на противагу середньовічній моралі, утверджував, що людина ще на землі мусить усвідомити своє становище, намагатися поліпшити його, звертаючись до прихованих творчих сил своєї душі.
Данте писав свою поему з тим, щоб її можна було тлумачити з чотирьох поглядів. .Перший аспект — буквальний, коли текст розуміється таким, як він написаний. Другий аспект — алегоричний, коли під текст слід підставляти події зовнішнього світу. Аспект моральний передбачає опис переживань і пристрастей людської душі. Четвертий аспект — містичний або філософський. Якщо взяти, наприклад, першу пісню «Божественної комедії», то її моральний сенс полягає в тому, що дія відбувається в людській душі, звідусіль оточеній гріхами (леопард — любострастя, лев — гордість, вовчиця — жадібність), яким протистоїть ідеал громадянських чеснот.
У центрі художнього світу «Божественної комедії» знаходиться земля. У північній півкулі розташована глибока воронка Пекла, центр якої — в середині Землі. У дев'яти колах мучаться душі грішників. Це загальна картина людських вад і гріхів. У Пеклі Данте супроводжує Вергілій. Найстрашніший гріх, на думку поета,— це зрада. У Південній півкулі розташована гора Чистилища, оточена з усіх боків океаном. Разом з передчистилищем і земним раєм тут також дев'ять кіл, у яких очищуються душі померлих. Навколо Землі рухаються Сонце і планети. Вони створюють також дев'ять кіл, на яких розташований небесний Рай, де живуть у вічному блаженстві душі праведників. Десяте коло утворює Емпірей, помешкання божества, світ вічності. Данте змальовує Небесну розу — втілення християнських ідеалів. У фіналі з'являється авторові видіння Бога, і йому нарешті відкривається ідея Божественної любові.
Подорож героя поеми Данте «Божественна комедія» у потойбічний світ має глибокий духовний і моральний сенс, закликає людей позбуватися гріхів і прагнути до християнських та загальнолюдських ідеалів доброчестя. </span>
Тугар Вовк — тухольський боярин, якому князь пожалував землі Тухольчини. Вважає себе вищим за громаду і хоче насаджувати нові порядки. Відмовляється віддавати Мирославу за Максима бо вважає простого смерда недостойним боярської дочки. Видав монголам плани руської дружини напередодні битви на Калці, та знову стає зрадником, приводячи монголів до Тухлі. Портрет і зовнішність Тугара Вовка «…Був мужчина, як дуб. Плечистий, підсадкуватий, з грубим, чорним волоссям, він і сам подобав на одного з тих злющих тухольських медведів».
Риси характеру Тугара Вовка
а) підступність;
б) хитрість;
в) гордість;
г) зарозумілість;
д) корисливість;
е) улесливість.
Тугар Вовк — не щасливий. Батьків своїх не пам’ятає, втратив дружину, а пізніше й дочка відцуралася батька. Але в цьому Тугар Вовк сам винний. Його гордість, зарозумілість, зневажливе ставлення до народу, прагнення до влади знаходять вияв у його вчинках, перекреслюють батьківські почуття і хвилинне благородство (коли рятує життя Максимові). Тугар Вовк любить полювання, він дуже хоче кимось керувати, до того ж він — подвійний зрадник. Т. Вовк гірший за ворога, це зрадник, він виступив проти свого народу, пішов служити ворогам. І виправдання йому не може бути. Навіть тоді, коли Т. Вовк рятує Максима, якого хотів зарубати Бурунда, він не спокутує своєї провини перед народом. На прикладі боярина автор засуджує зраду і підкреслює, що в першу чергу зраджують свою батьківщину багатії, а справжніми патріотами є трудящі.