Убивши князя Святослава,Печеніги раз у разЙдуть ордою на Вкраїну,Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сіріВкрили луг над Трубежем,Печеніги знов з’явилисьІ погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїтьсяПеченізький хан іти,Йому хочеться без боюПеремоги досягти. Є один вояк у йогоВтроє дужчий за вола...«Хай він б’ється», — хан хитруєІ до князя шле посла. «Чи не викличем ми, князю,Гніву праведних богів,Коли річку почервонимКров’ю наших вояків?! Краще ми розв’яжем сваркуСлавним герцем двох борців:Коли твій борець подужа,Я скорюся без боїв». Князь погодивсь, і звелів вінНайсильнішого знайти...Та на герць ніхто в державіНе зважається піти. Засмутився Володимир...Аж прийшов якийсь дідусь:«Син побореться, мій князю,І поборе, побожусь. З ним колись ми посварились,Пам’ятаю, як тепер,М’яв він шкуру, так, повіриш,Спересердя всю роздер». Привели до князя хлопця:Соромливий, мовчазний,Невисокого і зросту,Хоч доволі кремезний. «Може, хочеш, князю,Чи міцна моя рука,Роздражніть на пробу жаромНайсильнішого бика». Роздражнили. Бик на хлопця,Але той схопив за бікІ кавалок м’яса вирвав...Бик упав і кров’ю стік. «Добре!» — князь сказав до хлопця,А військам своїм звелів,Щоб озброїлись і ждалиЩохвилини ворогів. Третій довгий день минаєІ ідуть борці на бій,Князь і хан собі гадають:«Хто поборе — твій чи мій?!» Печеніг угледів хлопцяІ сміється: «От, дурне,Подолати, поборотиВоно думає мене!!» Не злякався Кожум’якаІ боротися почав.Повертав борця і важив,Потім, наче кожу, м’яв. І нарешті, наче бочку,Ухопив і кинув вмить.На землі без руху мертвийПеченіг-борець лежить. І на тім славетнім місці,Де страшний борець упав,На тім місці Володимир<span>Переяслав збудував.</span>
Україна багата на талановитих людей. Одним з найвідоміших та
найславетніших її синів є Григорій Савич Сковорода. Він вів просте
життя, проте саме він вказав нам стежку до щастя, злагоди та спокою -
стежку сродної праці.
Спочатку варто розібратись, що собою представляє сродна праця. Відповідь
треба шукати в самому слові. «Сродна» - «с роду», тобто «з народження».
На мою думку, сродною працею можна назвати ту роботу, від якої людина
отримує задоволення. Це те, до чого в людини лежить душа, без чого
неможливо уявити життя. У творчості Г. Сковороди ми зустрічаємо багато
прикладів сродної праці. Найяскравішим з них є байка «Бджола та
Шершень».
Бджола – уособлення людини працьовитої, яка знайшла своє покликання.
Шершень – звичайний нахлібник, що не має в житті ані мети, ані способу
її досягти. Хто ж з них є щасливішим? На перший погляд здається, що
Шершень. Чому? Бо він не гне спину, але користується готовим результатом
(їсть мед, здобутий бджолами). Та ні, не все так просто. Насправді
щасливою й задоволеною життям є Бджола. Вона не тільки має мед, але при
цьому вона займається улюбленою працею. «А без сього жити, навіть
купаючись у меду, для нас найлютіша мука», - каже вона.
Ця байка є виразним прикладом сродної праці та її ролі в житті людини.
На цю тему можна привести багато прикладів не тільки з літератури.
Наприклад, творча особистість ніколи не буде щаслива, якщо не малюватиме
чи писатиме вірші. Згадайте, як тяжко було Тарасу Шевченку в часи
десятилітнього заслання, коли сам цар написав на його справі «Із
забороною писати та малювати».
Історія знає багато схожих прикладів, та всі вони відображені в роботах
Григорія Савича: байках, віршах та афоризмах. Треба шукати своє місце в
житті, завжди щось робити, чимось займатись – саме тоді сродна праця
ввійде в твоє життя й завжди приноситиме гарні плоди. Бо «ніщо не
втрачено, якщо не втрачено все,» - саме таке життєве кредо ми можемо
перейняти у філософа, поета, педагога Григорія Сковороди.
Витька+Галя?по Украинской Литературе?
А хто обіцяв юшку в казанку над полум’ям? — усе ж запитав я в Митька. Той невдоволено зашурхотів соломою: — Овва! Юшки! Ти ж бачиш, що робиться. То в село, то із села, то в бібліотеку, то на озеро. То курку кради, то яму рий. Ніколи й угору глянут
Ах цей кошмарний вчитель -
Дівчат, хлопчаків мучитель!
Всі їх повчає так вчить.
І як самому не набридне!
Не виглядає він пригнічений -
Від тих же хлопців, дівчат,
До того, хто був страшної занудою,
Приходять послання купою.
Таланти і зовсім бездарності
В них пишуть слова подяки.
Професії немає прекрасніше:
Сьогодні - свято всіх свят!