Комедія- це вид драми, у якому засобами гумору та сатири викриваються негативні суспільні та побутові явища.
Трагіко-комедія - вид драматичних творів, який має ознаки як комедії так і комедії.
Природа одному мати, другому — мачуха.Заступи природу дверима, то вона тобі вікном ввійде.На небо не скочиш, а в землю не закопаєшся.Не можна на небо злізти та через голову штанів скинути.Нема тієї драбини, щоб до неба дістала.Рада б мати до дітей небо прихилити та зорями вкрити.Чисте небо не боїться ні блискавки, ні грому.Як небесна височина, так морська глибина.За рідною землею і в небі скучно.Високі гори мають глибокі доли.Де високі гори, там глибокі доли.Нема гори без долини.З гори не треба пхати — само піде.Гора з горою не сходиться.Гора народила мишу.З гори вскач, а на гору хоч плач.І за горами люди живуть.Поле має вуха, а ліс очі.Поле бачить, а ліс чує.Дай полю гною - дасть хліба вволю.Поля, що й курці лапкою нема де ступити.Там того поля на заячий скік.Хто полю годить, тому жито родить.Після дощу і сонце засяє.Не все ж і хмуриться, колись і виясниться.Зимове сонце, як мачушине серце: світить, та не гріє.Зимове сонце, як удовине серце.Блисне сонце і в наше віконце.Засвітить сонце і в наше віконце.Взимку сонце крізь плач сміється.Весняне сонце, як дівчини серце.Доки сонце зійде, роса очі виїсть.Досить одного сонця на небі.Зо світу до ночі сонце не стуляє очі.І сонце не всі гори освічує, хоч високо ходить.І на сонці є плями.Не маю ні від сонця, ні від місяця.Ні від сонця тепла, ні від місяця світла.Після дощу сонце засяє.Сонце — батько, місяць — вітчим.Сонце блисне — мочар висхне.Сонце - Бог, небо - не Бог.Сонечко в дорозі не спіткнеться.Сонце блищить, а мороз тріщить.Сонце іде на літо, а зима на мороз.Сонце на всіх однаково світить.Сонце світить на добрих і злих.Сонця в мішок не зловиш.Сонця решетом не вхопиш.Чим вище світло стоїть, тим далі його видно.Світить, та не гріє.Якби не було хмар, то ми б не знали ціни сонцю.Від своєї тіні не сховаєшся.І найменший волос свою тінь кидає.Нема тіні без світла.Темно, хоч падай.Темно, хоч очі виколи.Темно, хоч татарву веди.Темно в хаті, як у горобину ніч.Хто в темряву дивиться, той од світла кривиться.Як листя жовтіє, то поле смутніє.
Між фольклором і літературою існує тісний зв’язок.Однак у фольклорних і літературних творах є принципові відмінності, що визначають їх характерні риси та особливості.
<span>Фольклор – особлива форма усної народної творчості, яка в словесних образах передає узагальнені уявлення про устрій світу і людської спільноти. Література як вид мистецтва реалізується в письмовій формі і відображає внутрішній світ людини в системі суспільних відносин, що склалися в конкретний історичний період.
Фольклорні твори – результат колективного творчого процесу, в якому неможливо встановити авторство. Література об’єднує твори, авторство яких достовірно відомо.<span>Фольклорні жанри підпорядковані стійким правилам побудови сюжетів, створення образного ладу і вибору засобів художньої виразності. У літературних творах принципи створення сюжету і <span>образотворчості </span></span></span>
- Доброго дня.
-Доброго дня. Чи можу я вам чисось допомогти?
- Так, мені потрібен підібрати красивий букет- Звичайно. А куди саме? На якесь свято чи ще кудись?
-Свято. У моєї мами день народження
- Ювілей?
-Так. 60 років
- Тоді рекомендую вам взяти 60 троянд. Подивіться, які гарні.
- Справді. А скільки коштує такий букет?
- 600 гривень
- Трошки дорого
- Не хвилюйтесь, оскільки у вашої матусі ювілейю я зроблю вам знижку, тоді виходить 500 гривень
- Дякую вам, Ось гроші.
- І вам дякую. Допобачення
- Допобачення