Великі руські князі Володимир і Ярослав сприяли зміцненню Давньої Русі. Князювання Ярослава може називатися продовженням Володимирового як з відносин київського князя до підлеглих землях, так і по сприянню до розширення в Русі нових початків життя, внесених християнством.
Володимир і його син Ярослав Мудрий - найбільш яскраві представники свого роду.
Володимир Святославич (близько 960-1015)
Походження
Князь Володимир був сином рабині та князя Святослава Ігоровича. Княгиня Ольга вигнала його мати, а оскільки за звичаями хлопчик мав право спадкування, він залишився в Києві під її наглядом. Вихованням Володимира займався старший дружинник, дядько по матері Добриня.
Новгородський період
Володимир був третім сином Святослава Ігоровича, тому, коли той ішов на війну з Візантією, він залишив Володимиру-Новгород. Його військовим наставником залишався все той же Добриня.
Київський період
Для тогочасних воїнів це було єдине правильне рішення, адже тарас бульба вбив зрадника, але для сучасної людини це абсурдно, тому як з якого боку подивитись
<span>Юрко сварливий і злий. Він не бажає товаришувати з Тосею і ображає її. Він також не чесний і жорстокий хлопчик, який знуващався над маленькими каченятами намагаючись їх приручити. А Тося суцільна протилежністю Юрку. Вона щира та добра, а саме головне милосердна. Вона намагалась помиритись з Юрком, але він її відштовхнув своєю грубістю. А під час знущяння над качкою вона ладна була стати на її місце.
</span>
<span>Весільні обряди українського народу різноманітні і цікаві. Вони можуть відрізнятися в залежності від регіону, де народилися та проживають молодята, але, все ж таки, мають ряд спільних рис. Жодне українське весілля не проходить без музик та традиційних весільних пісень, які прикрашають святкування.</span>Весіллю передувало сватання. Для проведення цього обряду існували спеціальні атрибути, за допомоги яких наречена могла показати, чи згодна вона виходити заміж за парубка. В різних регіонах ці атрибути могли відрізнятися. В деяких куточках нашої країни атрибутами сватання та весільного обряду виступали хліб, рушники, гарбуз. Якщо дівчина погоджувалася йти під вінець, сватів пригощали хлібом та пов'язували їх рушниками. Якщо хлопець не підходив, свати отримували гарбуза. Традиційно, господарі вихвалялися достатком своєї родини, показували все, що мали. Якщо молодята підходили один одному, сватів щедро пригощали.<span>Заручини — це важлива традиція, яка передує весільному обряду. В деяких регіонах України заручини називають малим весіллям. Родини хлопця та дівчини зустрічаються тричі перед весіллям. На одній з цих зустрічей вони можуть отримати відмову, а на наступних — згоду. Остання зустріч мала більш офіційний характер, так як під час неї офіційно проголошували майбутнє весілля та відносини набували юридичного статусу. Якщо будь яка сторона відмовлялася від весілля, вони мали сплатити за всі витрати, які понесли свати та певну суму у вигляді компенсації за “безчестя”.</span>З давніх-давен до наших днів дійшла певна кількість весільних обрядів. Які мали майже магічне значення. Наприклад, під час весілля в Західній Україні батьки молодят виконували спеціальний танок. Батьки молодої брали хліб під пахви, ставали напроти та починали танцювати. Вся рідня підхоплювала цей танок та починала танцювати.<span>Весільний обряд поділяється на ряд дій, які є незмінними у всіх регіонах. Основними обрядовими діями є запрошення на весілля, приготування ритуального хлібу, виготовлення весільних вінків, розплітання коси та прощання із дівоцтвом, вінчання, посадження молодят на спеціальне місце за весільним столом, розрізання короваю, заміна дівочого віночку на хустку. Основною відмінною рисою українського весілля є те, що всі головні події відбуваються сама в домі молодої.</span><span>Під час весільного обряду кожний із запрошених має свою роль у проведенні даного дійства. Головна роль належить молодятам, але їх роль — пасивна. Всі діючи особи намагаються зробити цей день незабутнім для головних героїв свята. Традиційно наречений проводив викуп нареченої, зустрічав тещу, а наречена прощалась із рідним домом та своїми подругами.</span>В язичницькому періоді весілля проводили навесні, коли природа оживала. Цей час був сприятливим для створення сім'ї та зачинання нового життя. Коли на територію України прийшло християнство, весілля навесні стали рідкістю, так як в цей час люди дотримувалися Великого поста, під час якого були заборонені масові гуляння. <span>Особливе місце в весільних обрядахукраїнців відігравав коровай. Для випікання короваю спеціально запрошувалися жінки-коровайниці. Коровайниці мали бути одружені тільки один раз, подружнє життя їх повинно було бути щасливим. Вважалося, що вони передають частинку сімейного щастя молодятам. Невід'ємною частиною весільного обряду є весільні пісні. Під час святкування є місце для сумних пісень та веселих, жартівливих та серйозних. Пісня буде супроводжувати молодят протягом всього їх життя.</span><span>Наша компанія працює над тим, щоб зробити кожне весілля незабутнім. Ми видаємо нові збірки народних та сучасних весільних пісень, які набувають народного колориту, зображають особливості життя народу України, традиції та звичаї, сімейні цінності. Наші пісні прикрасять будь яке весілля в селі та в місті, наповнить його незабутнім колоритом та подарує незабутні враження кожному запрошеному на весілля.</span>
Фразеологізми з твору «Тореадори з Васюківки» (1 частина) пропоную виписати такі:⇒такого втру маку - тиждень чухатимешся;⇒уткнувшись у землю носами;⇒як реп'ях до собачого хвоста;⇒не знав, куди й очі подіти;⇒червоний мов рак;⇒дав дриза - тільки п'ятами залопотів;⇒сталь, а не характер.
