Школа для мене - це не просто місце, де я навчаюся. Шкільні роки - це значна частка мого життя. Коли першокласник йде до школи, він ще дитина, а закінчує школу вже юнак, людина майже доросла. Тому школа така важлива: саме там значною мірою ми виростаємо. Якими ми виростемо, залежить і від школи теж. У школы нас не тыльки навчають, але й виховують. Також, в школі ми вчимося спілкуватися з однолітками. Ми сваримося і миримося, дружимо і ворогуємо, допомагаємо один одному і змагаємося. Ці навички нам знадобляться у подальшому житті.
Мить(додаток) і затріпався(присудок) йоржик(підмет) на вудці(додаток! Я так поняв!
<span><span>Начальная форма: БОЧКА</span><span>Часть речи: Существительное</span><span>Грамматика: женский род, единственное число, именительный падеж, неодушевленное</span></span><span>Формы: бочка, бочки, бочке, бочку, бочкой, бочкою, бочек, бочкам, бочками, бочках</span>
Сімсот шістдесят вісім'ю словами
Дятел — лісовий доктор, ритмічно вистукує звуки, які проносяться по усьому лісу! Маленька пташка з нарядним яскраво-червоним чубком, голівка і спинка чорні. На чорних крилах білі смужки і плямочки. «Прилетіли улани, сірі жупани, червоні шапочки: рубають пень на шепочки». Цю загадку нерідко загадують бабусі своїм онукам. І придумана вона про дятла. Як тільки його не називають — і «швидкою допомогою», і «лісовим доктором», і «санітаром дерев». А усе тому, що міцним і невтомним дзьобом-молоточком він цілий день вистукує стволи дерев. Сяде дятел на ствол дерева, гострими кігтиками зачепиться за нього, зіпреться на жорсткий хвіст і стукає по хворому дереву. Він наполегливо роздовбує кору старезного дерева, відшукуючи комах а також сигналізує про володіння територією. Тому дятла і називають лісовим доктором, адже він хворі дерева лікує, з-під кори шкідників дістає.